Корабль бумажный - 7Раса

Утро сонно смотрит в окно, словно не узнавая.

Нас далеко унесло из осени в сердце мая.

Не надо будить меня в этой мрачной квартире,

Дай мне проснуться в другом, весеннем улыбчивом мире!

Пусть меня туда везет корабль бумажный!

Мне в наивный детский мир так возвращаться важно!

Я готов, как раньше, в кровь сбивать колени,

Только бы вернуться домой.

Мимо своих сложных обид, словно разрушенных зданий…

Нет, уже ничего не болит у меня от воспоминаний,

Зла, что ты мне принесла, и моих защитных реакций.

Влагой с моих глаз пелена от смеха, мне не с кем здесь драться.

Пусть меня туда везет корабль бумажный!

Мне в наивный детский мир так возвращаться важно!

Я готов, как раньше, в кровь сбивать колени,

Только бы вернуться домой.

Ранок сонно дивиться у вікно, ніби не впізнаючи.

Нас далеко забрало з осені в серце травня.

Не треба будити мене в цій похмурій квартирі,

Дай мені прокинутися в іншому, весняному усміхненому світі!

Нехай мене везе туди корабель паперовий!

Мені в наївний дитячий світ так повертатися важливо!

Я готовий, як раніше, кров збивати коліна,

Тільки б повернутися додому.

Повз свої складні образи, наче зруйновані будівлі…

Ні, вже нічого не болить у мені від спогадів,

Зла, що ти мені принесла, і моїх захисних реакцій.

Вологою з моїх очей пелена від сміху, мені не з ким тут битися.

Нехай мене везе туди корабель паперовий!

Мені в наївний дитячий світ так повертатися важливо!

Я готовий, як раніше, кров збивати коліна,

Тільки б повернутися додому.