Качели - 7Раса

Летели к черту облака с большой скоростью

Я знал, что должно случиться осенью

Глаза и волосы мои выцветут,

А твои станут чёрными с проседью

Как больно осенью горло сжимается

Как жаль, но я разучился плакать

И не умея словами всё это высказать

Упал… Упал всем телом в осеннюю слякоть

Я умираю на качелях

Я ненавижу этот спорт

Как вы любили куда смотрели

Что наше небо кто-то стёр

Расчёты компьютеров оказались неверными

В кострах красно-жёлтых сгорело последнее лето

Мне кашлем твоим окна в комнате вышибло

Да я стал суеверным слишком, наверное,

А люди по-прежнему верили в праздники

За хлебным мякишем не видя большего

В надгробных надписях так мало спорного

Не жаль реального, жаль иллюзорного

Летіли до чорта хмари з великою швидкістю

Я знав, що має статися восени

Очі і волосі мої вицвітуть,

А твої стануть чорними з сивиною

Як боляче восени горло стискається

Як шкода, але я розучився плакати

І не вміючи словами все це висловити

Впав… Впав усім тілом в осінню сльоту

Я вмираю на гойдалках

Я ненавиджу цей спорт

Як ви любили куди дивилися

Що наше небо хтось стер

Розрахунки комп'ютерів виявилися невірними

В багаттях червоно-жовтих згоріло останнє літо

Мені кашлем твоїм вікна в кімнаті вибило

Так я став забобонним занадто, напевно,

А люди, як і раніше, вірили в свята

За хлібним м'якушем не бачачи більшого

У надгробних написах так мало спірного

Не жаль реального, шкода ілюзорного