Дерево - 7Раса

Как же мне листвою одеться

Чтобы еще раз прикоснуться

Кровь толкать в единое сердце

Гнуться с тобой

Я уже давно чужой в этом царстве

Радость пребывания здесь — в лекарствах

Пробовать разные, но к одному стремиться

Расти вместе с тобой

К свету как дерево

Кольцами меряя

Годы, ушибы, мудрость на сгибах

Все так же предан к Солнцу

Привычно предан людьми

Злые, как ночные собаки

Жизнь не выносима без драки

Сталкиваясь лбом единицы

Так представляют свой крест

Сеять все свое раздражение

Слезы и плевки в удобрения

И причитать, что дубины и прутья растут

Из земли

К свету как дерево

Кольцами меряя

Годы, ушибы, мудрость на сгибах

Все так же предан к Солнцу

Все так же предан людьми

Постная горечь привычных фраз

Лишенных доверия

Я не могу больше жить с людьми

Наверно я дерево

Як же мені листям одягнутися

Щоб ще раз доторкнутися

Кров штовхати в єдине серце

Гнутися з тобою

Я вже давно чужий у цьому царстві

Радість перебування тут в ліках

Пробувати різні, але до одного прагнути

Зростати разом з тобою

До світла як дерево

Кільцями міряючи

Роки, забої, мудрість на згинах

Все таке віддано до Сонця

Звично відданий людьми

Злі, як нічні собаки

Життя не виносне без бійки

Зіткнувшись чолом одиниці

Так уявляють свій хрест

Сіяти все своє роздратування

Сльози та плівки в добрива

І причитати, що кийки і прути ростуть

Із землі

До світла як дерево

Кільцями міряючи

Роки, забої, мудрість на згинах

Все таке віддано до Сонця

Все так само відданий людьми

Пісна гіркота звичних фраз

Позбавлені довіри

Я не можу більше жити з людьми

Напевно я дерево