Mon enfance - Jacques Brel

Mon enfance passa

De grisailles en silences

De fausses révérences

En manque de batailles

L’hiver, j'étais au ventre

De la grande maison

Qui avait jeté l’ancre

Au nord parmi les joncs

L'été, à moitié nu

Mais tout à fait modeste

Je devenais Indien

Pourtant déjà certain

Que mes oncles repus

M’avaient volé le Far West

Mon enfance passa

Les femmes aux cuisines

Où je rêvais de Chine

Vieillissaient en repas

Les hommes au fromage

S’enveloppaient de tabac

Flamands taiseux et sages

Et ne me savaient pas

Moi qui toutes les nuits

Agenouillé pour rien

Arpégeais mon chagrin

Au pied du trop grand lit

Je voulais prendre un train

Que je n’ai jamais pris

Mon enfance passa

De servante en servante

Je m'étonnais déjà

Qu’elles ne fussent point plantes

Je m'étonnais encore

De ces ronds de famille

Flânant de mort en mort

Et que le deuil habille

Je m'étonnais surtout

D'être de ce troupeau

Qui m’apprenait à pleurer

Que je connaissais trop

J’avais l'œil du berger

Mais le cœur de l’agneau

Mon enfance éclata

Ce fut l’adolescence

Et le mur du silence

Un matin se brisa

Ce fut la première fleur

Et la première fille

La première gentille

Et la première peur

Je volais, je le jure

Je jure que je volais

Mon cœur ouvrait les bras

Je n'étais plus barbare

Et la guerre arriva

Et nous voilà ce soir

Пройшло моє дитинство

Від сірості до тиші

Фальшиві луки

Бракує боїв

Взимку я був у череві

З великого будинку

хто кинув якір

Північ серед кам'яників

Літо, напівгола

Але досить скромно

Я збирався індійцем

Та вже певний

То мої ситі дядьки

Вкрав мене Дикий Захід

Пройшло моє дитинство

жінки на кухні

Де я мріяв про Китай

Витримані в стравах

Сирні люди

Загорнулися в тютюн

Мовчазні і мудрі фламандці

І не знав мене

Я щоночі

Коліна ні за що

Арпеджі мій смуток

У ногах велике ліжко

Я хотів сісти на поїзд

Що я ніколи не брав

Пройшло моє дитинство

Від слуги до слуги

Я вже здивувався

Щоб вони не були рослинами

Я все ще був здивований

З цих сімейних кіл

Крокуючи від смерті до смерті

І траурні сукні

Я був особливо здивований

Бути з цього стада

Хто навчив мене плакати

Це я знав занадто добре

У мене було око пастуха

Але серце ягняти

Вибухнуло моє дитинство

Це був підлітковий вік

І стіна мовчання

Настав ранок

Це була перша квітка

І перша дочка

Перший вид

І перший страх

Я літав, клянусь

Клянуся, я літав

Моє серце розкрило обійми

Я більше не був варваром

І прийшла війна

І ось ми сьогодні ввечері