Mijn Vlakke Land - Jacques Brel

Wanneer de Noordzee koppig breekt aan hoge duinen

En witte vlokken schuim uiteenslaan op de kruinen

Wanneer de norse vloed beukt aan het zwart basalt

En over dijk en duin de grijze nevel valt

Wanneer bij eb het strand woest is als een woestijn

En natte westenwinden gieren van venijn

Dan vecht mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de regen daalt op straten, pleinen, perken

Op dak en torenspits van hemelhoge kerken

Die in dit vlakke land de enige bergen zijn

Wanneer onder de wolken mensen dwergen zijn

Wanneer de dagen gaan in domme regelmaat

En bolle oostenwind het land nog vlakker slaat

Dan wacht mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de lage lucht vlak over 't water scheert

Wanneer de lage lucht ons nederigheid leert

Wanneer de lage lucht er grijs als leisteen is

Wanneer de lage lucht er vaal als keileem is

Wanneer de noordenwind de vlakte vierendeelt

Wanneer de noordenwind er onze adem steelt

Dan kraakt mijn land, mijn vlakke land

Wanneer de Schelde blinkt in zuidelijke zon

En elke Vlaamse vrouw flaneert in zon-japon

Wanneer de eerste spin zijn lentewebben weeft

Of dampende het veld in juli-zonlicht beeft

Wanneer de zuidenwind er schatert door het graan

Wanneer de zuidenwind er jubelt langs de baan

Dan juicht mijn land, mijn vlakke land

Коли Північне море вперто розбивається на високі дюни

І розбивати білі пластівці піни на вінцях

Коли бурхлива повінь розбиває чорний базальт

А над дамбою й дюною падає сірий туман

Під час відливу пляж дикий, як пустеля

І вологі західні вітри виють отрутою

Тоді моя країна воює, моя рівна країна

Коли дощ падає на вулиці, площі, клумби

На даху та шпилі високих у небо церков

Які на цій рівнинній землі є єдині гори

Коли під хмарами люди – карлики

Коли дні йдуть у дурну закономірність

І вирваний східний вітер б’є землю ще рівніше

Тоді чекає моя земля, моя рівнинна земля

Коли низьке повітря скользить прямо над водою

Коли низьке повітря вчить нас смиренню

Коли низьке небо сіре, як сланець

Коли низько повітря схоже на валун

Коли північний вітер розділяє рівнину

Коли північний вітер краде у нас подих

Тоді скрипить моя земля, моя рівнинна земля

Коли Шельда сяє на південному сонці

І кожна фламандка гуляє в сонячому платті

Коли перший павук плете своє весняне павутиння

Або запарене поле в липневому сонячному світлі тремтить

Коли південний вітер шумить крізь зерно

Коли південний вітер підбадьорить по колії

Тоді радіє моя країна, моя рівна країна