россия 37 - Ночные Снайперы

Россия.

Тридцать седьмой.

В моем горле живет кит.

Чарли Чаплин стреляет в упор, сплевывает в пол и молчит.

Иван Бунин ходит в кино, на бедрах подруги пишет рассказы,

А на экране жесткое порно, но детям об этом не скажут.

Припев:

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду,

но все же забудешь.

Россия.

Тридцать седьмой.

Преддверие новой войны.

Олег Кошевой кашляет кровью и дни его сочтены.

Эмиль Золя строит галеры, но его не читает никто,

И все ждут кого-то, но кто этот, кто этот «кто»?

Припев:

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду,

но все же забудешь.

Россия.

Тридцать седьмой.

Булгаков ныряет в пруду.

Выстрел уложит нас рядом на красном прозрачном льду.

Москва ничему не верит, Москва никому не простит.

Белоснежный, уже не нужный китель на грязной стене висит.

Припев:

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду,

но все же забудешь.

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду,

но все же забудешь.

Росія.

Тридцять сьомий.

У моєму горлі живе кит.

Чарлі Чаплін стріляє в упор, спльовує в підлогу і мовчить.

Іван Бунін ходить у кіно, на стегнах подруги пише оповідання,

А на екрані жорстке порно, але дітям про це не скажуть.

Приспів:

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду,

але все же забудеш.

Росія.

Тридцять сьомий.

Напередодні нової війни.

Олег Кошовий кашляє кров'ю і дні його пораховані.

Еміль Золя будує галери, але його не читає ніхто,

І всі чекають на когось, але хто цей, хто цей «хто»?

Приспів:

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду,

але все же забудеш.

Росія.

Тридцять сьомий.

Булгаков пірнає в ставку.

Постріл покладе нас поруч на червоному прозорому льоду.

Москва нічому не вірить, Москва нікому не пробачить.

Білий, уже не потрібний кітель на брудній стіні висить.

Приспів:

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду,

але все же забудеш.

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду,

але все же забудеш.