Прыжок с моста - Павел Соколов

Заметает снегом мокрый подоконник,

Между мной и небом холод, холод.

Ни тепла, ни света, никогда не будет,

Между мной и эхом, люди, люди.

Припев:

Не мыслимо, не возможно,

И ночь, как прыжок с моста.

Ты где-то в толпе прохожих

И жизнь без тебя пуста.

А мимо проходят люди,

Сто тысяч бездонных глаз.

А мимо проходят люди,

Но в этих глазах, нет нас, нет нас.

Босиком по звёздам — это очень больно,

Застывают слёзы в горле, в горле.

Сердце словно птица, просится на ветку,

Продолжая биться в клетке, в клетке.

Припев:

Не мыслимо, не возможно,

И ночь, как прыжок с моста.

Ты где-то в толпе прохожих

И жизнь без тебя пуста.

А мимо проходят люди,

Сто тысяч бездонных глаз.

А мимо проходят люди,

Но в этих глазах, нет нас, нет нас.

Замітає снігом мокре підвіконня,

Між мною і небом холод, холод.

Ні тепла, ні світла, ніколи не буде,

Між мною і луною, люди, люди.

Приспів:

Не мислимо, не можливо,

І ніч, як стрибок із моста.

Ти десь у натовпі перехожих

І життя без тебе порожнє.

А ми проходять люди,

Сто тисяч бездонних очей.

А ми проходять люди,

Але в цих очах, немає нас, немає нас.

Босоніж за зірками — це дуже боляче,

Застигають сльози в горлі, в горлі.

Серце наче птах, проситься на гілку,

Продовжуючи битися в клітині, в клітині.

Приспів:

Не мислимо, не можливо,

І ніч, як стрибок із моста.

Ти десь у натовпі перехожих

І життя без тебе порожнє.

А ми проходять люди,

Сто тисяч бездонних очей.

А ми проходять люди,

Але в цих очах, немає нас, немає нас.