Droit devant - Dobacaracol

On ne voit rien

On n’entend rien

On ne sait rien…

Droit devant, aveuglément, on navigue

infini, l’ouragan gronde à chaque fragment de seconde

Dans nos jardins l’amour

s’est noyé par le vin

s’est noyé par la vanité

par la loi de l’homme souverain

atchaka atchaka…

On ne voit rien

tout existe dans l’invisible, sous nos visières on ne voit rien

On n’entend rien

quand le tumulte est silencieux car nous sommes sourds et à la fin

On ne sait rien

On regrette d’avoir regardé seulement

Droit devant

Au coeurs tambours battant

la machine droit devant

on se dit que l’ont doit

puis on oublie ce que l’on croit

C’est penauds que l’on se penche

sur le nid de nos détresses

couvant nos instants de tristesse

paranoïa de la paresse

Des millions de naufragés

des millions de funambules

au crochet de leurs malheurs

pour mieux jalouser le bonheur

Entre celui qui n’a rien

et celui qui veut tout

lequel des deux est le plus pauvre?

c’est la question que je me pose…

On ne voit rien

tout existe dans l’invisible, sous nos visières on ne voit rien

On n’entend rien

quand le tumulte est silencieux car nous sommes sourds et à la fin

On ne sait rien

On regrette d’avoir regardé seulement

Droit devant

j’ai brisé des roseaux pour dessiner mon sentier

sans le vouloir déraciné l’espoir de ceux qui veulent croire

Dehors il y a la nuit qui me murmure qui je suis

sans être rassurée je ris

sur la corde raide je vis

Je ne suis pas encore aveugle

pourtant

je ne proteste pas tellement

trop souvent

Je me laisse porter par le vent

je me laisse porter par le vent

Ligotée par derrière

et baillonée par devant

atchaka atchaka…

On ne voit rien

tout existe dans l’invisible, sous nos visières on ne voit rien

On n’entend rien

quand le tumulte est silencieux car nous sommes sourds et à la fin

On ne sait rien

On regrette d’avoir regardé seulement

Droit devant

atchaka atchaka

Ми нічого не бачимо

Ми нічого не чуємо

Ми нічого не знаємо...

Попереду, наосліп ми пливемо

нескінченний, ураган гримить кожну секунду

У наших садах кохання

потонув у вині

втоплений марнославством

за законом суверенної людини

ачака ачака…

Ми нічого не бачимо

все існує в невидимому, під нашими козирками ми нічого не бачимо

Ми нічого не чуємо

коли гомін мовчить, бо ми глухі і в кінці

Нічого не відомо

Ми шкодуємо, що тільки дивилися

прямо попереду

З биттям сердець

машина прямо попереду

ми кажемо, що повинні

тоді ми забуваємо, у що віримо

Соромно, що ми нахиляємося

на гнізді наших бід

роздумуючи над моментами нашого смутку

лінь параноя

Мільйони загиблих

мільйони канатоходців

на гачку своїх нещасть

щоб краще заздрити щастю

Між тим, у кого нічого немає

і той, хто хоче всього цього

хто з двох бідніший?

це питання я собі задаю...

Ми нічого не бачимо

все існує в невидимому, під нашими козирками ми нічого не бачимо

Ми нічого не чуємо

коли гомін мовчить, бо ми глухі і в кінці

Нічого не відомо

Ми шкодуємо, що тільки дивилися

прямо попереду

Я зламав очерет, щоб намалювати свій шлях

мимоволі вирвав надію тих, хто хоче вірити

Надворі ніч шепоче мені, хто я

без заспокоєння я сміюся

на канаті я живу

Я ще не сліпий

ще

Я не так сильно протестую

занадто часто

Я дозволив себе нести вітром

Я дозволив себе нести вітром

Зв'язаний ззаду

і заткнули ротом спереду

ачака ачака…

Ми нічого не бачимо

все існує в невидимому, під нашими козирками ми нічого не бачимо

Ми нічого не чуємо

коли гомін мовчить, бо ми глухі і в кінці

Нічого не відомо

Ми шкодуємо, що тільки дивилися

прямо попереду

atchaka atchaka