Am Bismarck-Denkmal - Herman Van Veen

Jemand nannte Indonesische Generale

Die nettesten Menschen

Die für Geld zu haben sind

Sie schätzen fürstliches Gebaren

Sie erweisen Märtyren gern einen Dienst

Und sorgen durch persönlichen Aufwand

Dass sich die Lage anspannt

Bis sie reif ist für einen Aufstand

Und was so fest im Sattel sass

Das steht dann plötzlich auf der Strass'

Doch nie mit leeren Händen

Bismarck ärgert sich gewiss

Über jeden Taubenschiss

Im Schutz von einer Zeitung

Denk ich an die Bedcutung

Von Geltungsdrang

Und Staatsbelang

Wer unten liegt, dem wird das Maul gestopft

Von einem der von hoch oben

Den Verkehr regelt

Darum an alle Untertanen dieser Rat

Nehmt den erstbesten Bonzen

Setzt den Gockel

Auf einen hohen Sockel

Dann donnert er im laufe der Zeit

Durch eine kleine Schlampigkeit

Von selbst nach unten

Bismarck ärgert sich gewiss

Über jeden Taubenschiss

Im Schutz von einer Zeitung

Denk ich an die Bedeutung

Von mehr Macht

Und Schwerkraft

Ein Diktator hat Hände genug

Um Millionen Menschen unter dem Daumen zu halten

Denn es finden sich immer Handlanger

Die sich ohne Skrupel

Hergeben für die Dreckarbeit

Das Drohen des Schlachthauses

Dient um jedermann beizubringen

Wie man lebt in einer Zwangsjacke

Angst hält einen Griff bereit

Aus dem sich der nicht mehr befreit

Der dann wie gelähmt ist

Хтось назвав індонезійських генералів

Найприємніші люди

Які доступні за гроші

Вони цінують князівські манери

Вони люблять служити мученикам

І догляд за допомогою особистих зусиль

Що ситуація напружена

Поки вона не дозріла до повстання

А що так міцно було в сідлі

Раптом на вулиці

Але ніколи з порожніми руками

Бісмарк, безперечно, роздратований

Про всяке голубине лайно

В охороні газети

Я думаю про сенс

Від спраги визнання

І державні справи

Хто на дні, тому закриють рот

З одного з високих вище

контролює рух

Тому всім суб'єктам ця порада

Візьміть першого великого, що з’явиться

Поставте півня

На високому постаменті

Потім гримить з часом

Через невелику неохайність

Сам по собі вниз

Бісмарк, безперечно, роздратований

Про всяке голубине лайно

В охороні газети

Я думаю про сенс

Більшої потужності

І гравітація

У диктатора рук достатньо

Щоб тримати мільйони людей під пальцем

Бо завжди є прихвоїни

Самість без вагань

Віддайте за брудну роботу

Загроза бойні

Звик когось навчати

Як жити в гамівній сорочці

Страх має хватку

Від чого він більше не може звільнитися

Хто потім паралізований