Snow - Shallow Rivers

Revive

Come alive

Soon your soul will breathe again

Into me

She is a painter of my burden

Nothing more to bear

With every touch

She takes away

A shadow from my day

As cold as her kiss

In a wilderness

Do I exist?

Wandering

White silver in the air

Faintly it descends

So let it snow

Until she fills my chest with lead of spells

By her words my mind possessed

With eyes staring at her freezing mouth

My body is of fragile ice

Mesmerized no frost I felt

Disappearing

Frozen there she laid

With crystal eyes wide open

She comes alive

Under the gentle snow

The leaden ghost

She’s watching the sea with steady eyes of a roamer

Abandoned forevermore a spirit of the shore

Enchanting restless waters, whose depths enshrined her life

Cold and petrified

She’s searching the truth she’ll never know

In a cadence of forgetfulness

A damnatory weakness of her failure

Behind the veil of haze a wraith I see

Shining grey

A formless figure of endless suffering

A transparent shell of human being

Then spilled a tear

The girl cried loud

The name of the beloved one,

Who waited on the shore that day

With all hopes wrecked and swept away

And then she sighed again,

Revealed to me a secret

Of my end

You blind my eyes.

I can’t see

Your leaden light unto me

This unbearable numb pain in my ears

A haunting voice I cannot resist

It terrors my mind

I just cannot reach your words behind

Unconscious

I step into water

While soft winds die down,

The cold water sun I see

Are you a ghost of the leaden light shining?

Your words are full of sense, but I can’t hear you

While soft winds die down…

Відродити

Оживають

Скоро твоя душа знову дихне

В мене

Вона  художник мого вантажа

Більше нема чого

З кожним дотиком

Вона забирає

Тінь із мого дня

Такий холодний, як її поцілунок

У пусті

Я існую?

Блукання

Біле срібло в повітрі

Він слабко спускається

Тож нехай випаде сніг

Поки вона не наповнить мої груди свинцем заклинань

Її словами мій розум опанував

З очима, які дивляться на її замерзлий рот

Моє тіло з крихкого льоду

Я не відчував завороженого морозу

Зникає

Замерзла там вона лежала

З широко відкритими кришталевими очима

Вона оживає

Під лагідним снігом

Свинцева привид

Вона дивиться на море спокійними очима мандрівника

Покинутий назавжди дух берега

Чарівні неспокійні води, глибини яких заклали її життя

Холодний і скам'янілий

Вона шукає правду, якої ніколи не дізнається

У каденції забуття

Проклята слабкість її невдачі

За завісою серпанку я бачу привид

Сяючий сірий

Безформна фігура нескінченних страждань

Прозора оболонка людини

Потім пролив сльозу

Дівчина голосно заплакала

Ім'я коханого,

Хто чекав на березі того дня

З усіма надіями зруйновані і знесені

А потім знову зітхнула:

Відкрили мені таємницю

мого кінця

Ти закриваєш мені очі.

Я не бачу

Твоє свинцеве світло мені

Цей нестерпний біль у вухах

Переслідуючий голос, якому я не можу встояти

Це лякає мій розум

Я просто не можу дотягнутися до ваших слів

Несвідомий

Я ступаю у воду

Поки вщухають тихі вітри,

Я бачу сонце холодної води

Ви привид свинцевого світла?

Ваші слова сповнені сенсу, але я не чую вас

Поки тихі вітри вщухають...