Beethoven: Fidelio, Op. 72 / Act 1 - "Abscheulicher! Wo eilst du hin?" - Jessye Norman, Staatskapelle Dresden, Bernard Haitink

Abscheulicher!

Wo eilst du hin?

Was hast du vor in wildem Grimme?

Des Mitleids Ruf, der Menschheit Stimme —

Rührt nichts mehr deinen Tigersinn?

Doch toben auch wie Meereswogen

Dir in der Seele Zorn und Wut

So leuchtet mir ein Farbenbogen

Der hell auf dunkeln Wolken ruht:

Der blickt so still, so friedlich nieder

Der spiegelt alte Zeiten wider

Und neu besänftigt wallt mein Blut

Komm, Hoffnung, lass den letzten Stern

Der Müden nicht erbleichen!

O komm, erhell' mein Ziel, sei’s noch so fern

Die Liebe, sie wird’s erreichen

Ich folg' dem innern Triebe

Ich wanke nicht

Mich stärkt die Pflicht

Der treuen Gattenliebe!

O du, für den ich alles trug

Könnt ich zur Stelle dringen

Wo Bosheit dich in Fesseln schlug

Und süssen Trost dir bringen!

Ich folg' dem innern Triebe

Ich wanke nicht

Mich stärkt die Pflicht

Der treuen Gattenliebe!

огидно!

Куди поспішаєш?

Що ти робиш у дикій люті?

Поклик жалю, голос людства —

Ніщо більше не хвилює ваше тигрове чуття?

Але вони також лютують, як морські хвилі

Гнів і лють у твоїй душі

Так для мене загоряється кольорова дуга

Хто яскраво спочиває на темних хмарах:

Він дивиться вниз так тихо, так мирно

Він відображає старі часи

І кров у мене приливається, заспокоюється заново

Давай, сподівайся, залишай останню зірку

Не блідій у стомленому!

Ой прийди, осяй мою мету, як би далеко вона не була

Любов впорається

Я слідую за своїм внутрішнім потягом

Я не вагаюся

Обов'язок мене зміцнює

Вірної подружньої любові!

О ти, заради кого я все виніс

Чи можу я перейти до суті?

Де злоба скувала тебе

І принесе тобі солодку розраду!

Я слідую за своїм внутрішнім потягом

Я не вагаюся

Обов'язок мене зміцнює

Вірної подружньої любові!