Las Cuatro Estaciones, Concerto No. 1 In e Major, Primavera, Op. 8, RV 269: III. Allegro - Orquesta de Cámara de Salzburgo, Джузеппе Верди

Ritorna vincitor!

E dal mio labbro uscì l’empia parola!

Vincitor del padre mio, di lui

Che impugna l’armi per me

Per ridonarmi una patria

Una reggia e il nome illustre

Che qui celar m'è forza!

Vincitor de’miei fratelli ond’io lo vegga

Tinto del sangue amato

Trionfar nel plauso dell’Egizie coorti!

E dietro il carro

Un Re, mio padre di catene avvinto!

L’insana parola o Numi sperdete!

Al seno d’un padre la figlia rendete

Struggete le squadre dei nostri oppressor!

Ah!

sventurata!

Che dissi?

E l’amor mio?

Dunque scordar poss’io / questo fervido amore

Che, oppressa e schiava

Come raggio di sol qui mi beava?

Imprecherò la morte a Radamès

A lui ch’amo pur tanto!

Ah!

non fu interra mai da più crudeli

Angoscie un core affranto!

I sacri nomi di padre d’amante

Nè profferir poss’io nè ricordar

Per l’un per l’altro confusa tremante

Io piangere vorrei pregar

Ma la mia prece in bestemmia si muta

Delitto è il pianto a me colpa il sospir

In notte cupa la mente è perduta

E nell’ansia crudel vorrei morir

Numi, pietà del mio soffrir!

Speme non v’ha pel mio dolor

Amor fatal tremendo amore

Spezzami il cor, fammi morir!

Повернення переможця!

І з моїх уст зійшло нечестиве слово!

Переможець мого батька, його

Хто за мене тримає зброю

Щоб повернути мені Батьківщину

Палац і відома назва

Яка тут сила ховатися!

Переможець моїх братів, щоб я міг це побачити

Пофарбований кров'ю коханої людини

Тріумф під оплески єгипетської когорти!

А за вагоном

Король, мій батько ланцюгів зв'язаний!

Божевільне слово або загублені боги!

На груди батька дай дочку

Розбийте загони наших гнобителів!

Ах!

нещасний!

Що я сказав?

А моя любов?

Тож чи можу я забути / цю палку любов

Че, пригноблений і поневолений

Як сонце сяяло мені тут?

Я прокляну смерть в Радамесі

Тому, якого я так люблю!

Ах!

його ніколи не ховали більш жорстокі

Туга розбите серце!

Священні імена люблячого батька

Я не можу ні запропонувати, ні згадати

Один для одного, розгублені, тремтячі

Я б плакала, хотіла б молитися

Але мій престол змінився на богохульство

Плач - злочин, зітхання - моя вина

У темну ніч розум губиться

І в жорстокій тривозі я хотів би померти

Боже, помилуй мої страждання!

Немає надії на мій біль

Amor фатальна величезна любов

Розбий мені серце, дай мені померти!