Je suis а toi - Édith Piaf

Un matin le printemps est sorti

De son lit pour aller faire la vie

Et pour repeindre en bleu tout le gris

Qui traînait sur les murs de Paris.

Du gris, il y en avait dans ma vie,

Mais ce jour-là, mais ce jour-là,

D’un seul coup, tout fut repeint en bleu,

Le ciel et les yeux des amoureux.

Du coup, pour le Pont-Neuf et la Seine,

Ce fut l’heure pour eux d’entrer en scène.

Sur ce pont, nous nous sommes croisés.

Moi, ce jour là j’allais tout droit,

Droit devant moi, vers je ne sais quoi…

Rappelle-toi…

Des jonquilles, 'y en a eu par milliers.

On savait où aller les chercher.

Qu’ils sont chauds, les prés au mois de mai.

Qu’ils sont hauts, les blés au temps d’aimer.

Qu’ils sont beaux, les mots que tu disais:

«Je suis à toi… Je suis à toi.»

Ces mots-là, on ne s’en lasse jamais.

Ils sont faits, semble-t-il, pour durer.

J’aimais t’entendre les murmurer,

D’autant plus que pour moi ils semblaient vrais.

Pour moi-même, ne t’ai-je pas crié:

«Je suis à toi… Je suis à toi

Mais garde-moi et serre-moi tout contre toi…»

Un matin, l'été a fichu le camp

En laissant en souvenir du printemps

Des feuilles qui virevoltent au vent

D’un automne qui ne prend pas de gants

Pour venir me dire à bout portant:

«Je suis à toi…»

Aujourd’hui, les beaux jours sont sortis.

C’est fini, ils ont quitté Paris.

L’hiver va revenir mettre en gris

Tout le bleu que notre amour y avait mis.

Du gris, mon Dieu, qu’y en a dans ma vie.

Je suis à toi… Je suis à toi…

Mais reviens-moi comme autrefois…

…Je suis à toi…

Одного ранку вийшла весна

З його ліжка йти робити життя

І перефарбувати все сіре синє

Хто тягнувся за стінами Парижа.

Сірий був у моєму житті,

Але в той день, але в той день,

Раптом все пофарбували в синій колір,

Небо і очі закоханих.

Отже, для Пон-Неф і Сени,

Настав час їм вийти на сцену.

На цьому мосту ми пройшли повз один одного.

Я того дня йшов прямо,

Прямо вперед, до не знаю чого...

Нагадує вам…

Нарциси, їх було тисячі.

Ми знали, де їх взяти.

Як жарко на луках у травні.

Як високі пшениці в часи кохання.

Які гарні слова, які ти сказав:

«Я твоя... я твоя».

Ці слова ви ніколи не втомитеся від них.

Вони зроблені, здається, на тривалий термін.

Мені подобалося чути, як ти їх шепочеш,

Тим більше, що для мене вони здавалися правдою.

Для себе я не кричав тобі:

«Я твоя... я твоя

Але тримай мене і тримай мене міцно…»

Одного ранку літо втекло

Залишаючи на згадку про весну

Листя, що тріпоче на вітрі

Про осінь, яка не потребує рукавичок

Щоб прийти і сказати мені прямо:

"Я твій…"

Сьогодні прекрасні дні позаду.

Все скінчилося, вони покинули Париж.

Зима повернеться до сірого

Весь блакитний, який вклала в нього наша любов.

Сірий, Боже мій, що є в моєму житті.

Я твоя... я твоя...

Але повертайся до мене, як раніше...

…Я твій…