Господа капитаны - Владимир Туриянский

Господа капитаны, что-то Вас не пойму,

Исчезают каштаны в сигаретном дыму.

Разве метеосводка нас удержит в плену?

А упрямая лодка режет носом волну.

Кто завел нас в болото?

Дождь и пахнет снежком.

Вид у нас, словно кто-то ахнул пыльным мешком.

Вдруг луженая глотка разорвет тишину,

Но упрямая лодка режет носом волну.

Месяц май — прима вера и балдеешь вполне,

Но по носу шивера* и мороз по спине.

После фразы короткой только крики «Тону!" —

Капитан вслед за лодкой носом режет волну.

До свиданья, ребята, здравствуй, город Москва,

Мы вернемся обратно — ждет нас речка Протва,

Где звезда на закате, пролетев сквозь сосну,

Словно маленький катер догоняет луну.

Панове капітани, щось Вас не зрозумію,

Зникають каштани в сигаретному диму.

Хіба метеозведення нас утримає в полоні?

А упертий човен ріже носом хвилю.

Хто завів нас у болото?

Дощ і пахне сніжком.

Вигляд у нас, наче хтось ахнув курним мішком.

Раптом луджена ковтка розірве тишу,

Але впертий човен ріже носом хвилю.

Місяць травень—прима віра і балдеєш цілком,

Але за носом шивера і мороз по спині.

Після фрази короткої тільки крики «Тону!»

Капітан слідом за човном носом ріже хвилю.

До побачення, хлопці, привіт, місто Москва,

Ми повернемося назад чекає нас річка Протва,

Де зірка на заході сонця, пролетівши крізь сосну,

Наче маленький катер наздоганяє місяць.