Театр - Альфа

Свет, яркий свет полон залы сейчас,

Тысячи разных взволнованных глаз —

Они как судьи.

Вот и опять, как и сто лет назад,

Театр всегда — это рай, это — ад,

И так и будет.

Он по-другому открыл этот мир,

Чехов, Толстой, Вальтер Скотт и Шекспир

Так будет вечно.

Театр это боль, это слезы и смех,

Это мгновение и это на век —

Он бесконечен…

Годы проходят, но не беда,

Театр не мода, вечен всегда,

На столе в гримерной парик лежит,

Все волненьем дышит — театр жизнь!

Здесь нет ни фальши, ни капли ни лжи,

Все до конца — настоящая жизнь,

Любовь и дело.

Театр — это значит смех до слез,

Театр — это значит все в серьез,

Все до предела.

Но наступает минута, когда,

Театр уходит от нас навсегда,

Как боль и радость!

Но и опять, как и сто лет назад,

Театр всегда это рай это ад,

Знать так и надо.

Годы проходят, но не беда,

Театр не мода, вечен всегда,

На столе в гримерной парик лежит,

Все волненьем дышит — театр жизнь!

Світло, яскраве світло повне зали зараз,

Тисячі різних схвильованих очей —

Вони як судді.

Ось і знову, як і сто років тому,

Театр завжди — це рай, це — пекло,

І так і буде.

Він по-іншому відкрив цей світ,

Чехов, Толстой, Вальтер Скотт і Шекспір

Так буде вічно.

Театр це біль, це сльози і сміх,

Це мить і це на вік—

Він нескінченний...

Роки минають, але не біда,

Театр не мода, вічний завжди,

На столі в гримерній перука лежить,

Все хвилюванням дихає — театр життя!

Тут немає ні фальші, ні краплі ні брехні,

Все до кінця — справжнє життя,

Любов і справа.

Театр - це означає сміх до сліз,

Театр - це означає все всерйоз,

Все до краю.

Але настає хвилина, коли,

Театр йде від нас назавжди,

Як біль і радість!

Але і знову, як і сто років тому,

Театр завжди це рай це пекло,

Знати так і треба.

Роки минають, але не біда,

Театр не мода, вічний завжди,

На столі в гримерній перука лежить,

Все хвилюванням дихає — театр життя!