Ces Gens-La - Ange

D’abord;

d’abord

Y’a l’an, lui qu’est comme un melon

Lui qu’a un gros nez

Vu qui sais plus son nom, Monsieur

Tellement qui boit

Tellement qu’il a bu

Qui fait rien de ses dix doigts

Mais lui qui n’en peut plus

Lui qu’est compltement cuit

Et qui se prend pour le roi

Qui se saole toutes les nuits

Avec du mauvais vin

Mais qu’on retrouve matin

Dans l’glise qui roupille

Raide comme une saillie

Blanc comme un cierge de Pques

Et puis qui balbutie

Et qu’a l’oeil qui divague

Faut vous dire Monsieur

Que chez ces gens-l

On ne pense pas, Monsieur

On ne pense pas

On prie

Et puis y a l’autre

Des carottes dans les cheveux

Qu’a jamais vu un peigne

Qu’est mchant comme une teigne

Mme qu’il donnerait sa chemise

A des pauvres gens heureux

Qu’a mari la Denise

Une fille de la ville

Enfin d’une autre ville

Et que c’est pas fini

Qui fait ses petites affaires

Avec son p’tit chapeau

Avec son p’tit manteau

Avec sa p’tite auto

Qu’aimerait bien avoir l’air

Mais qu’a pas l’air du tout

Faut pas jouer les riches

Quand on a pas le sou

Faut vous dire Monsieur

Que chez ces gens~l

On ne vit pas, Monsieur

On ne vit pas

On triche!

Et puis y’a les autres

La mre qui n’dit rien

Ou bien n’importe quoi

Et du soir au matin

Sous sa belle gueule d’aptre

Et dans son cadre en bois

Y’a la moustache du pre

Qu’est mort d’une glissade

Et qui regarde son troupeau

Bouffer la soupe froide

Et a fait des grands (guff)

Et a fait des grands (guff)

Et puis y’a la tout’vieille

Qu’en finit pas de vibrer

Et qu’on attend qu’elle crve

Vu qu' c’est elle qu’a l’oseille

Et qu’on coute mme pas

C' que ses pauvres mains racontent

Faut vous dire, Monsieur

Que chez ces gens-l

On ne cause pas, Monsieur

On ne cause pas

On compte

Mais il est tard, Monsieur

Y faut que j’rentre chez moi

(Texte: Jacques Brel)

Editions POURCHENEL (Bruxelles)

Спочатку;

Поперше

Ось рік, він як диня

У нього великий ніс

Бачив, хто знає його ім’я, сер

Так багато хто п'є

Так багато він випив

Хто своїми десятьма пальцями нічого не робить

Але той, хто більше не витримує

Той, хто повністю зварений

І хто думає, що він король

Хто щовечора напивається

З поганим вином

Але це ми знаходимо вранці

У сплячій церкві

Жорсткий, як виступ

Біла, як пасхальна свічка

А потім хто заїкається

А що має блукаюче око

Мушу сказати вам, сер

Що в цих людях

Ми не думаємо, сер

Ми не думаємо

Ми молимося

А потім є інший

Морква в волоссі

Що бачила гребінець

Що злий, як стригучий лишай

Навіть якби він віддав свою сорочку

Бідним щасливим людям

Деніз вийшла заміж

Міська дівчина

Нарешті з іншого міста

І це не закінчилося

хто займається своєю справою

Зі своїм капелюшком

Зі своїм пальто

З його маленькою машиною

Як би ти хотів виглядати

Але як це виглядає

Не грайте в багатих

Коли не маєш ні копійки

Мушу сказати вам, сер

Що в цих людях

Ми не живемо, сер

Ми не живемо

Ми обманюємо!

А потім є інші

Мати, яка нічого не каже

Або що завгодно

І з вечора до ранку

Під його прекрасним обличчям апостола

І в його дерев’яному каркасі

Там вуса батька

Хто помер від ковзання

І спостерігає за своєю зграєю

Їжте холодний суп

І впорався чудово (гаф)

І впорався чудово (гаф)

А ще є старий

Це ніколи не перестає вібрувати

І ми чекаємо, коли вона помре

Оскільки вона має щавель

І що ми навіть не коштуємо

Про що розповідають його бідні руки

Мушу вам сказати, сер

Що в цих людях

Ми не розмовляємо, сер

Ми не розмовляємо

Ми розраховуємо

Але вже пізно, сер

Я маю йти додому

(Текст: Жак Брел)

Видання POURCHENEL (Брюссель)