Les deux menetriers - Édith Piaf

Sur de noirs chevaux sans mors

Sans selle et sans étriers

Par le Royaume des Morts

Vont deux blancs ménétriers

Ils vont un galop d`enfer

Tout en raclant leur crin-crin

Avec des chevaux pour train

Au claquement des durs sabots

Aux rires des violons

Les morts sortent des tombeaux

Dansant et cabriolant

Et les trespassés

Suivent par bond essoufflants

Avec une flamme aux yeux

Rouge dans leur crane blanc

Et les blancs ménétriers

Sur leurs noirs chevaux sans mors

Font halte… et voici qu`aux morts

Parlent les ménétriers

Le premier dit d`une voix

Sonnant comme un tintanon

Voulez- vous vivre deux fois

Venez la vie et mon nom

Et tous cuex, meme les plus vieux

Qui de rien n avaient joui

Tous, dans un élan fougueux

Les morts ont répondu: OUI

Alors l`autre d` une voix

Qui soupirait comme un cor

Leur dit pour vivre deux fois

Il vous faut aimer encore

Aimez donc!

Enlacez- vous!

Venez!

Amourez mon nom!

Mais tous, meme les plus beaux,

Les morts ont répondu: NON

Et de leurs doigts décharnés

Montrant leurs coeurs en lambeaux

Avec des cris de damnés

Sont rentrés dans leurs tombeaux

Et les blancs ménétriers

Sur leurs noirs chevaux sans mors

Sans selle et sans étriers

Ont laissé dormir les morts…

На чорних безкітних конях

Без сідла і стремен

По царству мертвих

Ідуть два білих скрипача

Вони йдуть пекельним галопом

Поки вишкріб їх кінський волос

З кіньми на потяг

По клацанню твердих копит

Під сміх скрипок

Мертві виходять із гробниць

Танці та катання

І мертві

Слідуйте задиханими стрибками

З полум’ям в очах

Червоні в їхньому білому черепі

І білі скрипачі

На своїх чорних конях, що не їдуть

Зупинись... і ось тільки мертві

Говоріть менестрелі

Перший сказав в один голос

Звучить як тинтанон

Хочеш жити двічі

Прийди життя і моє ім'я

І всі cuex, навіть найстаріші

Хто нічим не насолоджувався

Все, у вогненному ривку

Мертві відповіли: ТАК

Потім другий в один голос

Хто зітхнув, як ріг

Сказав їм жити двічі

Ти повинен знову любити

Так люби!

Обійми себе!

Приходь!

Люблю моє ім'я!

Але всі вони, навіть найкрасивіші,

Мертві відповіли: НІ

І їхні худі пальці

Показуючи свої потерті серця

З криками проклятих

Повернулися до своїх могил

І білі скрипачі

На своїх чорних конях, що не їдуть

Без сідла і стремен

Нехай мертві сплять...