Без крыльев как дым - Крематорий

Без крыльев, как дым,

Форм любых, придуманных фантастом,

Над кровлей крыш чужих домов

Летает паранойя.

И в шорохе дней

Никто не знает, что в ней

Солнце светит напрасно,

Солнце горит зря…

А в запахе роз

Дивных струн пьяное дыханье,

Седой Дон-Хуан, всем назло

Поющий диферамбы

Желтой траве,

Для которой уже

Солнце светит напрасно,

Солнце горит зря…

Если лето пройдет,

Не плачь о нем и не беги за Солнцем,

Не целуй без любви.

Зачем искать живого среди мертвых?

Не верь мне,

Когда я скажу тебе:

«Солнце светит напрасно,

Солнце горит зря…»

Без крил, як дим,

Форм будь-яких, вигаданих фантастом,

Над покрівлею дахів чужих будинків

Літає параноя.

І в шороху днів

Ніхто не знає, що в ній

Сонце даремно світить,

Сонце горить дарма.

А в запаху троянд

Дивних струн п'яне дихання,

Сивий Дон-Хуан, усім на зло

Співаючий диферамби

Жовта трава,

Для якої вже

Сонце даремно світить,

Сонце горить дарма.

Якщо літо пройде,

Не плач про нього і не біжи за Сонцем,

Не цілуй без любові.

Навіщо шукати живе серед мертвих?

Не вір мені,

Коли я скажу тобі:

«Сонце даремно світить,

Сонце горить дарма…»