россия'37 - Ночные Снайперы

Россия.

Тридцать седьмой.

В моем горле живет кит.

Чарли Чаплин стреляет в упор, сплевывает в пол и молчит.

Иван Бунин ходит в кино, на бёдрах подруги пишет рассказы,

А на экране жёсткое порно, но детям об этом не скажут.

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду, но всё же забудешь.

Россия.

Тридцать седьмой.

Преддверие новой войны.

Олег Кошевой кашляет кровью и дни его сочтены.

Эмиль Золя строит галеры, но его не читает никто,

И все ждут кого-то, но кто этот, кто этот «кто»?

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду, но всё же забудешь.

Россия.

Тридцать седьмой.

Булгаков ныряет в пруду.

Выстрел уложит нас рядом на красном прозрачном льду.

Москва ничему не верит, Москва никому не простит.

Белоснежный, уже не нужный китель на грязной стене висит.

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду, но всё же забудешь.

Вдохновение.

Юбки веером вверх.

Сожаление.

О том, что не встало.

Без сомнения.

Это было и это будет.

И ты опять предашь меня, и хоть на секунду, но всё же забудешь.

Росія.

Тридцять сьомий.

У моєму горлі живе кит.

Чарлі Чаплін стріляє впритул, спльовує на підлогу і мовчить.

Іван Бунін ходить у кіно, на стегнах подруги пише оповідання,

А на екрані жорстке порно, але дітям про це не скажуть.

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було, і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду, але все ж таки забудеш.

Росія.

Тридцять сьомий.

Напередодні нової війни.

Олег Кошовий кашляє кров'ю та дні його пораховані.

Еміль Золя будує галери, але його не читає ніхто,

І всі чекають на когось, але хто цей, хто цей «хто»?

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було, і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду, але все ж таки забудеш.

Росія.

Тридцять сьомий.

Булгаков пірнає у ставку.

Постріл покладе нас поряд на червоному прозорому льоду.

Москва нічого не вірить, Москва нікому не пробачить.

Білий, уже непотрібний кітель на брудній стіні висить.

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було, і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду, але все ж таки забудеш.

Натхнення.

Спідниці віялом нагору.

Жаль.

Про те, що не встало.

Без сумніву.

Це було, і це буде.

І ти знову зрадиш мене, і хоч на секунду, але все ж таки забудеш.