Legenda - Земфира, Angelo Badalamenti

Среди связок в горле комом теснится крик, но настала пора, и тут уж кричи, не кричи.

Лишь потом кто-то долго не сможет забыть, как, шатаясь, бойцы об траву вытирали мечи.

И как хлопало крыльями чёрное племя ворон, как смеялось небо, а потом прикусило язык.

И дрожала рука у того, кто остался жив, и внезапно в вечность вдруг превратился миг.

И горел погребальным костром закат, и волками смотрели звезды из облаков.

Как, раскинув руки, лежали ушедшие в ночь, и как спали вповалку живые, не видя снов...

А "жизнь" - только слово, есть лишь любовь и есть смерть...

Эй!

А кто будет петь, если все будут спать?

Смерть стоит того, чтобы жить, а любовь стоит того, чтобы ждать...

Серед зв'язок у горлі комом тісниться крик, але настав час, і тут уже кричи, не кричи.

Лише потім хтось довго не зможе забути, як, хитаючись, бійці об траву витирали мечі.

І як плескало крилами чорне плем'я ворон, як сміялося небо, а потім прикусило язик.

І тремтіла рука у того, хто залишився живим, і раптом у вічність раптом перетворилася мить.

І горів похоронним багаттям захід сонця, і вовками дивилися зірки з хмар.

Як, розкинувши руки, лежали ті, що пішли в ніч, і як спали покотом живі, не бачачи снів...

А "життя" - лише слово, є лише кохання і є смерть...

Гей!

А хто співатиме, якщо всі спатимуть?

Смерть варта того, щоб жити, а кохання варте того, щоб чекати...