Осенняя - Алевтина

Осень чёрная исповедала,

Кроет тучами отблески дня.

Не ходил бы ты в путь неизведанный,

Не оставлял бы ты, милый, меня.

Осень чёрная напророчила,

Вырвав жаркого сердца кусок.

Где ты, милый мой,

Жду днём и ночью я —

Только время и слёзы в песок.

Сети осени, силы бушующей,

Скину в пропасть, а после вздохну.

Снова слышу твой голос чарующий

И к тебе я, как прежде, прильну.

Осінь чорна сповідала,

Кріє хмарами відблиски дня.

Не ходив би ти в шлях незвіданий,

Не залишав би ти, милий, мене.

Осінь чорна напророчила,

Вирвавши жаркого серця шматок.

Де ти, любий мій,

Чекаю вдень і вночі я

Тільки час і сльози в пісок.

Мережі осені, сили бурхливої,

Скину в прірву, а після зітхну.

Знову чую твій голос чарівний

І до тебе я, як раніше, прильну.