Toujours Aimer - Édith Piaf

On n’a pas dans le cœur de quoi toujours aimer,

Et l’on verse des pleurs en voulant trop aimer.

On croit être sincère, on croit avoir trouvé

Le seul être sur terre qu’on ne peut remplacer,

On n’a pas dans le cœur de quoi toujours aimer,

Et l’on verse des pleurs en voulant trop aimer,

Un jour on se réveille, ce n’est plus tout à fait

Le rayon de soleil qui nous embellissait.

On regrette le temps où l’on croyait s’aimer,

On regrette le temps où le cœur s’emballait,

Il ne nous reste plus que quelques souvenirs

De pauvres souvenirs qu’on cherche à retenir.

Mais moi, j’ai dans le cœur de quoi toujours aimer.

J’aurai toujours assez de larmes pour pleurer.

J’aurai toujours assez de rires pour effacer

Les tristes souvenirs accrochés au passé.

Mais moi, j’ai dans le cœur de quoi toujours aimer,

J’aurai toujours assez de larmes pour pleurer,

Je veux toujours aimer, je veux toujours souffrir.

Si je n’dois plus aimer, moi je préfère mourir.

Mais, moi, j’ai dans le cœur de quoi toujours aimer,

Aimer… Aimer…

Немає в наших серцях чогось завжди любити,

І ми проливаємо сльози, надто бажаючи любити.

Ми думаємо, що ми щирі, ми думаємо, що знайшли

Єдина істота на землі, яку неможливо замінити,

Немає в наших серцях чогось завжди любити,

І ми пролили сльози, бажаючи занадто сильно любити,

Одного разу ти прокинешся, це вже не зовсім так

Промінь сонця, який зробив нас красивими.

Ми шкодуємо про час, коли думали, що любимо один одного,

Ми сумуємо за часом, коли серце билося,

У нас залишилося лише кілька спогадів

Погані спогади, які ми намагаємося зберегти.

Але в моєму серці є те, що завжди любити.

Мені завжди вистачить сліз, щоб плакати.

Мені завжди вистачить сміху, щоб стерти

Сумні спогади чіпляються за минуле.

Але в моєму серці є те, що завжди любити,

Мені завжди вистачить сліз, щоб плакати,

Я завжди хочу любити, я завжди хочу страждати.

Якщо я більше не мушу любити, я вважаю за краще померти.

Але в моєму серці є те, що завжди любити,

Любити... Любити...