My Foolish Heart/Bhaja Govinda - Krishna Das

My foolish heart

Why do you weep?

You throw yourself away again

Now you cry yourself to sleep

Cry yourself to sleep…

My foolish heart

When will you learn?

You are the eyes of the world

And there’s nowhere else to turn

Nowhere else to turn…

Bhaja Govindam, bhaja Govindam

My foolish heart

Govindam Govindam Govindam

My foolish heart

My foolish heart

My foolish heart…

Raadhe Raadhe Govinda Govinda

Raadhe Raadhe Govinda Govinda

Govinda Bhaja Govinda

Govinda Bhaja Govinda

The words «Bhaja Govindam» are an exhortation to adore and love God.

In the 8th century, the great saint, Adi Shankaracharya, wrote a beautiful

hymn called «Bhaja Govindam.»

It is a unique prayer as it unifies the path of

Wisdom (Jnana Marg) and the path of Devotion (Bhakti Marg).

Shankaracharya

praises Devotion as a spiritual path that leads to liberation.

The legend is

that he was walking with his disciples when he saw an old scholar teaching his

young students the rules of Sanskrit grammar.

Shankaracharya told the old man

that now that he was so old he should turn his mind toward God and stop wasting

time.

In every verse he described the ways that life is passing by and with it

our opportunity to find freedom from suffering.

Each verse was addressed to «my

foolish mind/heart,» mudhamate in Sanskrit.

I wrote a couple of verses in

English with the same feeling

Моє дурне серце

Чому ти плачеш?

Знову кидаєшся

Тепер ти сам плачеш, щоб заснути

Плачь, щоб заснути…

Моє дурне серце

Коли ти навчишся?

Ви очі світу

І більше нема куди звернутись

Більше не звернутись…

Бхаджа Говіндам, бхаджа Говіндам

Моє дурне серце

Говіндам Говіндам Говіндам

Моє дурне серце

Моє дурне серце

Моє дурне серце…

Радхе Радхе Говінда Говінда

Радхе Радхе Говінда Говінда

Говінда Бхаджа Говінда

Говінда Бхаджа Говінда

Слова «Бхаджа Говіндам» є закликом поклонятися Богу й любити його.

У VIII столітті великий святий Аді Шанкарачарья написав прекрасну

гімн під назвою «Бхаджа Говіндам».

Це унікальна молитва, оскільки об’єднує шлях

Мудрість (Джнана Марг) і шлях Відданості (Бгакті Марг).

Шанкарачарья

вихваляє Відданість як духовний шлях, що веде до звільнення.

Легенда така

що він гуляв зі своїми учнями, побачивши старого вченого, який навчав його

молоді школярі правила санскритської граматики.

— сказав старому Шанкарачар’я

що тепер, коли він так старий, він звернути свій розум до Бога і перестати марнувати

час.

У кожному вірші він описував шляхи, якими проходить життя і разом із ним

наша можливість знайти свободу від страждань.

Кожен вірш був адресований «мій

дурний розум/серце,» мудхамате на санскриті.

Я написав пару віршів

Англійська з тим же відчуттям