L'Homme De Berlin - Édith Piaf

Sous le ciel crasseux qui pleurait d’ennui,

Sous la petite pluie qui tombait sur lui,

Lui… l’homme de Berlin…

Dans le vieux faubourg, au milieu de la nuit,

Il se tenait l?.

Je n’ai vu que lui,

Lui… l’homme de Berlin…

Etrang?

re?

Berlin, o?

je venais d’arriver,

Quand on n’attend plus rien,

Quand on veut tout changer,

Berlin vaut bien Berlin.

Moi, il m’en faut peu pour croire, dans la vie,

Que tout peut changer, et pourquoi pas lui…

Lui… l’homme de Berlin.

J' me voyais d?

j?

l’aimer pour la vie.

J' recommen?

ais tout, c'?

tait avec lui.

Lui… l’homme de Berlin…

Ne me parlez pas de hasard,

De ciel, ni de fatalit?,

De prochains retours, ni d’espoir,

De destin, ni d'?

ternit?.

Ne me parlez pas de Berlin

Puisque Berlin n’est rien pour moi.

Ne me parlez pas de Berlin,

M?

me si Berlin, c’est tout pour moi.

Sous le ciel crasseux qui pleurait d’ennui,

Sous la petite pluie qui tombait sur lui,

Lui… l’homme de Berlin…

J' l’ai pris pour l’amour, c'?

tait un passant,

Une?

ternit?

de quelques instants,

Lui… l’homme de Berlin,

Car lui, l’homme de Berlin, cherchait aussi l’oubli.

Il est parti trop loin

Car, pour user sa vie,

Il n’y a pas que Berlin.

Dans chaque visage, je ne vois que lui

Et, dans chaque nuit, je dors avec lui,

Lui… l’homme de Berlin

Sous quel ciel crasseux, passe-t-il sa vie

Et dans quel Berlin tra?

ne-t-il sa vie,

Lui… l’homme de Berlin?

Mais y a pas qu’un homme dans ce foutu pays…

Ici ou ailleurs…

Il n’y a pas que lui…

Il n’y a pas que lui…

Il n’y a pas que lui…

Il n’y a pas que lui…

Il n’y a pas que lui…

Y a pas que lui… que lui… que lui…

Під брудним небом, що плакало від нудьги,

У дрібному дощику, що випав на нього,

Він... чоловік з Берліна...

У старому передмісті серед ночі,

Він там стояв.

Я тільки його бачив,

Він... чоловік з Берліна...

Дивно?

D?

Берлін, де?

Я щойно приїхав,

Коли ми вже нічого не чекаємо,

Коли хочеш все змінити,

Берлін вартий Берліна.

Мені мало потрібно, щоб повірити в життя,

Що все може змінитися, а чому б не він...

Він… чоловік з Берліна.

Я бачив себе

я

любити його на все життя.

Починаю знову?

є все, правда?

був з ним.

Він... чоловік з Берліна...

Не говори мені про випадок,

Небеса чи фатальність?,

Ні про майбутнє повернення, ні про надію,

Ні від долі, ні від?

заплямувати?.

Не говори мені про Берлін

Оскільки Берлін для мене ніщо.

Не говори мені про Берлін,

М?

я, якщо Берлін, це для мене.

Під брудним небом, що плакало від нудьги,

У дрібному дощику, що випав на нього,

Він... чоловік з Берліна...

Я прийняв це за любов, правда?

був перехожим,

А?

заплямувати?

на кілька хвилин,

Він... чоловік з Берліна,

Бо він, берлінець, теж шукав забуття.

Він зайшов занадто далеко

Щоб зношувати своє життя,

Це не тільки Берлін.

У кожному обличчі я бачу тільки його

І кожну ніч я з ним сплю,

Він… чоловік з Берліна

Під яким брудним небом він проводить своє життя

А в якому Берліні ти будеш?

хіба він не своє життя,

Він... чоловік з Берліна?

Але в цій проклятій країні немає однієї людини...

Тут чи ще десь…

Це не тільки він...

Це не тільки він...

Це не тільки він...

Це не тільки він...

Це не тільки він...

Це не тільки він... просто він... тільки він...