Опера #2 - Витас

Дом мой достроен,

Но я в нем один.

Хлопнула дверь за спиной,

Ветер осенний стучится в окно,

Плачет опять надо мной.

Ночью гроза,

А на утро туман.

Солнце остыло совсем.

Давние боли

Идут чередой.

Пусть собираются все.

.

Дом мой достроен,

Но я в нем один.

Хлопнула дверь за спиной.

Ветер осенний стучится в окно,

Плачет опять надо мной.

Это судьба, а судьбу не могу

Я ни о чем просить.

Только я знаю, как после меня,

Станут ветра голосить.

Будинок мій добудований,

Але я в ньому один.

грюкнули двері за спиною,

Вітер осінній стукає у вікно,

Плаче знову наді мною.

Вночі гроза,

А на ранок туман.

Сонце зовсім охололо.

Давні болі

Ідуть чергою.

Нехай збираються усі.

.

Будинок мій добудований,

Але я в ньому один.

Стукнули двері за спиною.

Вітер осінній стукає у вікно,

Плаче знову наді мною.

Це доля, а долю не могу

Я не про що просити.

Тільки я знаю, як після мене,

Чи стануть вітру голосити.