Les bles - Jacques Brel

Donne-moi la main

Le soleil apparut

Il nous faut prendre le chemin

Le temps des moissons est venu

Le blé nous a trop attendu

Et nous attendons trop de pain

Ta main sur mon bras

Pleine de douceur

Bien gentiment demandera

De vouloir épargné les fleurs

D’un fossé, les évitera

Pour éviter que tu ne pleures

Les blés sont pour la faucille

Les soleils pour l’horizon

Les garçons sont pour les filles

Et les filles pour les garçons

Donne-moi tes yeux

Le soleil est chaud

Et dans ton regard lumineux

Il a fait jaillir les jets d’eau

Qui mieux qu’un geste, mieux qu’un mot

Rafraîchiront ton amoureux

Penchée vers le sol

Tu gerbes le blé

Et si parfois ton jupon vole

Pardonne-moi de regarder

Les trésors que vient dévoiler

Pour mon plaisir, le vent frivole

Donne-moi ton cœur

Le soleil fatigué

S’en est allé chanter ailleurs

La chanson des blés moissonnés

Venu est le temps de s’aimer

Il nous faut glaner le bonheur

Écrasé d’amour, ébloui de joie

Je saluerai la fin du jour

En te serrant tout contre moi

Et tu combleras mon émoi

En me disant que pour toujours

Дайте мені вашу руку

Вийшло сонце

Ми повинні пройти шлях

Настав час жнив

Надто довго нас чекала пшениця

А хліба ми очікуємо забагато

Твоя рука на моїй руці

Повний солодощі

Дуже люб'язно запитаю

Про бажання пощадити квіти

З канави, уникне їх

Щоб ти не плакала

Пшениці для серпа

Сонце для горизонту

хлопчики для дівчаток

І дівчата для хлопців

дай мені свої очі

Сонце пече

І в твоїх світлих очах

Він кинув струмені води

Хто краще за жест, краще за слово

Освіжить вашого коханого

Нахилившись

Ви снопаєте пшеницю

А якщо іноді твоя нижня під'юбниця злітає

Вибачте, що дивлюся

Скарби, які приходять відкривати

На моє задоволення легковажний вітер

Дай мені своє серце

Втомлене сонце

пішов співати в інше місце

Пісня зібраної пшениці

Настав час любити один одного

Ми повинні здобути щастя

Розчавлений любов'ю, осліплений радістю

Я буду вітати кінець дня

Тримаючи тебе поруч зі мною

І ти наповниш моє хвилювання

Кажу собі це вічно