К дому Сварога - Аркона

В бездонную высь

Бесстрашно поднимем свой лик.

Кричи, не стыдись

И боги услышат твой крик!

Глас душ

И трепет горячих сердец

Вернут дух веков,

Откроют закрытый крестами ларец.

Повернем свой путь,

Встанем на тропу к дому Сварога!

Открой ворота

Из глубины в наши века.

Нет бессилия в наших венах,

Над крестами нет покаяния!

Здесь бессильно вражье вторжение!

Пред кумиром вновь преклоняемся,

Ожидая возрождения!

Углубимся в леса, разведем яр — огонь!

Принесем жертву богам, хмель в рога разольем!

Ой ты лес, лес дремуч, сбереги нас от врага!

Чуч — чурила, стар — престар, охраняй сии места!

То свет, то тьма

Вновь обуят круг рун у огня.

Прошлого тени поднимутся вновь

И мы вспомним пролитую кровь!

Свет, свет!

Тьма, тьма!

Духи станут бродить у огня.

Заклинанье с уст снизойдет!

Вера предков стоит у ворот.

Вера, лети!

Не стой позади!

Открой людям глаза,

Себя возроди!

Вера, лети!

Нет преград у тебя на пути!

Повернем свой путь,

Встанем на тропу к дому Сварога!

Открой ворота

Из глубины в наши века!

Беги по следам

Предков, вновь к богам!

На краю обрыва сто веков,

Но назад не делая шагов!

Отблески прошлого, страх

Нам не дают сделать шаг.

Скован цепью век!

Пред чужим царем

Раб сей человек!

Сто веков я гляжу

В небо синее.

Сто ночей прошу

О свободной земле!

Ой, лети ты сокол ясный,

Крылья в небе распрями.

Тронь пером ты край родимый,

Чуждых крыльями затми!

На заре молю я:

«Ярило!

отогрей ты землю!

Стрибог — отец!

Силы придай, ты, внукам своим.

Огнеяре!

Веру чужую испепели!»

Соберем воедино род!

Живы братия народа бессмертного!

Дух ушедших времен,

Что жив все же в нас

Гласит, что свободу вернем!

В бездонную высь

Смотрю я с дрожащей печалью в глазах.

Я ведаю боль,

Это видели предки: боль, ужас и страх!

Страх пред отцом —

Создателем Сварогом мира сего.

За преданный род,

Что преклонился пред ликом икон!

Повернем свой путь,

Встанем на тропу к дому Сварога!

Открой ворота

Из глубины в наши века.

У бездонну височінь

Безстрашно піднімемо своє обличчя.

Кричи, не соромся

І боги почують твій крик!

Голос душ

І трепет гарячих сердець

Повернуть дух віків,

Відкриють закриту хрестами скриньку.

Повернемо свій шлях,

Встанемо на стежку до будинку Сварога!

Відкрий ворота

З глибини в наші століття.

Немає безсилля в наших венах,

Над хрестами немає покаяння!

Тут безсиле вороже вторгнення!

Перед кумиром знову схиляємося,

Чекаючи на відродження!

Заглибимося в ліси, розведемо яр вогонь!

Принесемо жертву богам, хміль у роги розіллємо!

Ой ти ліс, ліс дрімучий, збережи нас від ворога!

Чуч — чурило, старий— престарий, охоронюй ці місця!

То світло, то темрява

Знову вдягнуть коло рун біля вогню.

Минулого тіні піднімуться знову

І ми згадаємо пролиту кров!

Світло, світло!

Темрява, темрява!

Духи почнуть бродити біля вогню.

Заклинання з вуст зійде!

Віра предків стоїть біля воріт.

Віра, лети!

Не стій позаду!

Відкрий людям очі,

Себе відроди!

Віра, лети!

Немає перешкод у тебе на шляху!

Повернемо свій шлях,

Встанемо на стежку до будинку Сварога!

Відкрий ворота

З глибини в наші століття!

Біжи слідом

Предків, знову до богів!

На краю обриву сто століть,

Але назад не роблячи кроків!

Відблиски минулого, страх

Нам не дають зробити крок.

Скований ланцюгом повік!

Перед чужим царем

Раб цей чоловік!

Сто століть я дивлюся

У небо синє.

Сто ночей прошу

Про вільну землю!

Ой, лети ти сокол ясний,

Крила в небі чвар.

Тронь пером ти край рідний,

Чужих крилами затьми!

На зорі благаю я:

«Яріло!

відігрій ти землю!

Стрибог — батько!

Сили додай, ти, своїм онукам.

Вогняри!

Віру чужу стигли!»

Зберемо воєдино рід!

Живі брати народу безсмертного!

Дух минулих часів,

Що живе все ж у нас

Каже, що свободу повернемо!

У бездонну височінь

Дивлюся я з тремтячим сумом у очах.

Я знаю біль,

Це бачили предки: біль, жах і страх!

Страх перед батьком —

Творцем Сварогом світу цього.

За відданий рід,

Що схилився перед ликом ікон!

Повернемо свій шлях,

Встанемо на стежку до будинку Сварога!

Відкрий ворота

З глибини в наші століття.