Brockagh Braes - Cara Dillon

One night as I lay slumbering in my silent bed alone

Some reckless thoughts came to my mind which caused me for to roam

To leave my native country and the wee girl I do adore

So I thought it fit to take a trip, strange lands for to explore

Now the night before I went away I was walking over Brockagh Hill

When I met my darling on the road and her eyes with tears did fill

«Stay you at home dear John» she said «and do not go away

For I’ll have none to comfort me when you are on the sea»

Well I took her by the lily white hand and I held her hard and fast

Saying «adieu to you my darling for my ship it lies in Belfast

But if you prove loyal sure I’ll prove true for you know that I’m well inclined»

So we kissed goodbye and parted and I left my girl behind

And when we landed in Greenock sure the people all gathered around

And they said I was a rakish lad come to put their harvest down

They told me to return again and never more be seen

So without delay I sailed away for Ireland’s lovely green

Sure when Mary heard that John was home her heart did beat with joy

Saying «come into my arms» she cried «you're my darling lovely boy»

Saying «come into my arms» she cried «of you I have thought great and long

And let them all say as they will, our wedding will now go on

And let them all say as they as they will

Одного разу вночі, коли я дрімав у своєму тихому ліжку сам

Мені прийшли в голову кілька необдуманих думок, які змусили мене блукати

Покинути рідну країну та дівчинку, яку я обожнюю

Тож я подумав придатним в подорож, дивні країни для дослідження

У ніч перед тим, як я пішов, я йшов через пагорб Брокка

Коли я зустрів свою кохану на дорозі, і її очі наповнилися сльозами

«Залишайся вдома, любий Джоне, — сказала вона, — і не йди

Бо мені ніхто не втішить мене, коли ти будеш на морі»

Я взяв її за білу лілію й міцно й міцно тримав

Сказавши «Прощавай, моя люба, мій корабель лежить у Белфасті

Але якщо ви впевнені, що ви віддані, я підтверджу правду, то знайте, що я дуже схильний»

Тож ми поцілувалися на прощання й розійшлися, і я залишив свою дівчину

І коли ми приземлилися в Гріноку, переконалися, що всі люди зібралися навколо

І вони сказали, що я — нахабний хлопець, який прийшов знищити їхній урожай

Вони сказали мені повернутись знову і більше не бачитися

Тож не зволікаючи я відплив до чудової зелені Ірландії

Звичайно, коли Мері почула, що Джон вдома, її серце забилося від радості

Сказавши «прийди в мої обійми», вона заплакала: «Ти мій милий милий хлопчик»

Сказавши «прийди в мої обійми», вона плакала: «Про вас я думала добре і довго

І нехай усі кажуть, як хочуть, наше весілля тепер триватиме

І нехай усі говорять, як хочуть