Оправдаешь ли ты - Валерия

Оправдаешь ли ты — мне других оправданий не надо

Заблужденья мои и метанья во имя мечты?

В непробуженном сне напоённого розами сада

Наклоняясь ко мне при луне, оправдаешь ли ты?

Оправдаешь ли ты за слова, что шептались когда — то,

Пробуждая мечту под покровом ночной темноты?

Краток сон в мире грёз.

и надежды ушли без возврата.

Их теперь отвергаю без слёз… оправдаешь ли ты?

Оправдаешь ли ты, что опять столько раз разуверяясь,

Я однажды тебе возвращу полевые цветы.

Ведь и ты через год, через два ни на что ни надеясь,

Станешь чуждым, как те, что ушли… оправдаешь ли ты?

Ведь и ты через год, через два ни на что ни надеясь,

Станешь чуждым, как те, что ушли… оправдаешь ли ты?

Виправдаєш чи ти мені інших виправдань не треба

Помилки мої і метання в мрії?

У непробудженому сні напоєного трояндами саду

Нахиляючись до мене при місяці, чи виправдаєш ти?

Виправдаєш або ти за слова, що шепотілися коли — те,

Пробуджуючи мрію під покровом темної ночі?

Короткий сон у світі мрій.

і надії пішли без повернення.

Їх тепер відкидаю без сліз... чи виправдаєш ти?

Виправдаєш ти, що знову стільки разів зневіряючись,

Я тобі поверну польові квіти.

Адже і ти через рік, через два ні на що ні сподіваючись,

Станеш чужим, як ті, що пішли… чи виправдаєш ти?

Адже і ти через рік, через два ні на що ні сподіваючись,

Станеш чужим, як ті, що пішли… чи виправдаєш ти?