Tam-Tam De L'Afrique - IAM

Ils sont arrivés un matin par dizaines par centaines

Sur des monstres de bois aux entrailles de chaînes

Sans bonjours ni questions, pas même de présentations

Ils se sont installés et sont devenus les patrons

Puis se sont transformés en véritables sauvages

Jusqu'à les humilier au plus profond de leur âme

Enfants battus, vieillards tués, mutilés

Femmes salies, insultées et déshonorées

Impuissants, les hommes enchaînés subissaient

Les douloureuses lamentations de leur peuple opprimé

Mais chacun d’entre eux en lui-même se doutait

Qu’il partait pour un voyage dont il ne rentrerait jamais

Qu’il finirait dans un port pour y être vendu

Il pleurait déjà son pays perdu

Traité en inférieur à cause d’une différence de couleur

Chaque jour nouveau était annonciateur de malheur

Au fond des cales où on les entassait

Dans leurs esprits les images défilaient

Larmes au goût salé, larmes ensanglantées

Dans leurs esprits, longtemps retentissaient

Les champs de la partie de leur être qu’on leur a arrachée

Mais sans jamais tuer l’espoir qui les nourrissait

Qu’un jour, il retrouveraient ces rivages féeriques

D’où s'élèvent à jamais les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Perchés sur une estrade, groupés comme du bétail

Jetés de droite à gauche tels des fétus de paille

Ils leur ont inculqué que leur couleur était un crime

Ils leur ont tout volé, jusqu'à leurs secrets les plus intimes

Pillé leur culture, brûlé leurs racines

De l’Afrique du Sud, jusqu’aux rives du Nil

Et à présent pavoisent les usurpateurs

Ceux qui ont un bloc de granite à la place du cœur

Ils se moquaient des pleurs et semaient la terreur

Au sein d’un monde qui avait faim, froid et peur

Et qui rêvait de courir dans les plaines paisibles

Où gambadaient parfois les gazelles magnifiques

Ah!

Yeh, qu’elle était belle la terre qu’ils chérissaient

Où, à portée de leurs mains poussaient de beaux fruits frais

Qui s’offraient aux bras dorés du soleil

Lui qui inondait le pays de ses étincelles

Et en fermant les yeux à chaque coup reçu

Une voix leur disait que rien n'était perdu

Alors ils revoyaient ces paysages idylliques

Où résonnaient encore les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Jazzy, rappelle leur, my brother

Qu’ils gardent une parcelle de leur cœur

Et que le sang qui a été versé

Ne l’a été que pour qu’ils puissent exister

Les enfants qui naissaient avaient leur destin tracé:

Ils travailleraient dans les champs jusqu'à leur dernière journée

Pour eux, pas de «4 heures», encore moins de récré

Leurs compagnons de chaque jour étaient la chaleur et le fouet

Sur leur passage, on les fuyait comme le malin

En ces temps-là, il y avait l’homme noir et l'être humain

Décrété supérieur de par sa blanche couleur

En oubliant tout simplement son malheur antérieur

Il assouvissait son instinct dominateur

En s’abreuvant de lamentations, de cris, de tristes clameurs

Qui hantaient les forêts longtemps après son passage

Et l’esprit de ceux qui finissaient esclaves

De génération en génération, crimes et destructions

Le peuple noir a dû subir les pires abominations

Et le tempo libère mon imagination

Me rappelle que ma musique est née dans un champ de coton

Mais non, je ne suis pas raciste par mes opinions

Non pas de la critique mais une narration

Je raconte simplement ces contrées fantastiques

Et je garde dans mon cœur les tam-tam de l’Afrique

Одного ранку вони приходили десятками сотнями

На дерев'яних монстрах з нутрощами ланцюгів

Ні привітів, ні запитань, навіть вступів

Вони влаштувалися і стали начальниками

Потім перетворилися на справжніх дикунів

Поки не принизить їх глибоко в душі

Дітей побили, старих людей вбили, понівечили

Осквернені, ображені й зганьблені жінки

Безсилі страждали прикуті

Болісні лементи свого пригнобленого народу

Але кожен із них сам у собі підозрював

Що він збирається в подорож, звідки він ніколи не повернеться

Що це опиниться в порту для продажу

Він уже оплакував свою втрачену країну

Зменшено через різницю кольору

Кожен новий день приносив загибель

У нижній частині трюмів, де вони були складені

У їхній свідомості лунали образи

Солоні сльози, криваві сльози

У їхніх думках довго лунало

Поля тієї частини їхнього буття, що була відірвана від них

Але ніколи не вбиваючи надію, яка їх живила

Що одного разу вони знову знайдуть ті казкові береги

Звідки назавжди височіють том-томи Африки

Там-там Африки

Там-там Африки

Примостилися на платформі, згруповані, як худоба

Металися з боку в бік, як клаптики соломи

Вони навчили їх, що їхній колір — злочин

У них викрали все, навіть найінтимніші таємниці

Розграбували їхню культуру, спалили їхнє коріння

Від Південної Африки до берегів Нілу

А тепер узурпатори парадують

Ті, у кого замість серця гранітна брила

Вони знущалися над плачем і сіяли жах

У світі, який був голодний, холодний і наляканий

І хто мріяв бігати по мирних рівнинах

Де часом гуляли чудові газелі

Ах!

Так, якою прекрасною була земля, яку вони дорожили

Де, в межах досяжності їхніх рук, росли красиві свіжі фрукти

Хто пожертвував себе золотим обіймам сонця

Той, хто заполонив країну своїми іскрами

І закривав очі з кожним отриманим ударом

Голос сказав їм, що нічого не втрачено

Тож вони знову побачили ці ідилічні краєвиди

Де ще лунали тамтоми Африки

Там-там Африки

Там-там Африки

Джазі, нагадай їм, мій брат

Щоб вони зберегли частинку свого серця

І пролита кров

Було лише для того, щоб вони могли існувати

Дітям, які народилися, була визначена доля:

Вони працювали в полі до останнього дня свого

Для них ніяких «4 годин», тим більше перерви

Їх щоденними супутниками були спека і батіг

По дорозі ми втекли від них, як від лихого

У ті часи були чорний чоловік і людина

Висвячений на настоятель за білий колір

Просто забувши своє попереднє нещастя

Він потурав своєму панівному інстинкту

П'є в лементах, криках, сумних криках

Хто переслідував ліси ще довго після того, як він пройшов

І розум тих, хто опинився в рабстві

З покоління в покоління, злочини і руйнування

Чорним довелося терпіти найгірші гидоти

А темп звільняє мою уяву

Нагадує мені, що моя музика народилася на бавовняному полі

Але ні, за своїми думками я не расист

Не критика, а розповідь

Я просто розповідаю про ці фантастичні землі

І я зберігаю в серці том-томи Африки