Зима-мама - 25/17

В моих глазах лед, на бороде иней

Кто принес погибель, тот сам сгинет

Вековой дремучий лес трещит, как кости

Мороз-дружочек, встречай — опять гости

Закон — тайга, медведь здесь старший

А ты не спрашивай, чтобы не было страшно

У деревьев есть глаза, у болота нету дна

Наша мама Зима всегда голодна

Даже если ее дети заигрались во хмелю

Она отдаст их ноги гангрене-кобелю

Жадный-жадный рот забивает сладкий снег

Устал?

Приляг, мы разбудим тебя по весне

Простынь свежую уже постелила метель

Засыпай, слышишь, волки поют колыбель?

Ною, твои ели сыпят на лицо хвою

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

Снег скрипит, как повешенные на ветру

Твой крик не поймут, а следы сотрут

К тебе идет переводчик — седой шатун

Давай, расскажи ему, зачем ты тут

Он глуховат и поэтому пришел с лисой

Лиса видела сон, где ты и кто-то с косой

Обмани ее: скажи, что ты — это не ты

Просто заблудился, просто не туда свернул с тропы

Прилетит ворон, поклюет твои глаза

Если ты чист, отнесет тебя на небеса

А если нет, то ползи, ищи полынью

Тебя проводит царь-щука в последний приют

Заяц петляет, следы плетет, будто сеть

Догони, спроси, как подольше не умереть

Земля хранит бережливо латы и каски

Черная ночь, белый снег уже красный

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

А мы народ простой и скажем прямо

Тех, кого мы не звали, тех, кого мы не ждали

Кто приносит печали в ледяные дали

Забери их к себе, Зима-мама

У моїх очах лід, на бороді іній

Хто приніс смерть, той сам загине

Віковий дрімучий ліс тріщить, як кістки

Мороз-друже, зустрічай - знову гості

Закон – тайга, ведмідь тут старший

А ти не питай, щоб не було страшно

У дерев є очі, у болота немає дна

Наша мама Зима завжди голодна

Навіть якщо її діти загралися у хмелі

Вона віддасть їхні ноги гангрені-кобелі

Жадібний-жадібний рот забиває солодкий сніг

Втомився?

Приляж, ми розбудимо тебе весною

Простирадло свіже вже постелило хуртовину

Засинай, чуєш, вовки співають колиску?

Ною, твої ялини сиплять на обличчя хвою

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо

Сніг скрипить, як повішені на вітрі

Твій крик не зрозуміють, а сліди зітруть

До тебе йде перекладач - сивий шатун

Давай, розкажи йому, навіщо ти тут

Він глухуватий і тому прийшов з лисицею

Лисиця бачила сон, де ти і хтось із косою

Обдури її: скажи, що ти – це не ти

Просто заблукав, просто не туди звернув із стежки

Прилетить ворон, поклює твої очі

Якщо ти чистий, віднесе тебе на небо

А якщо ні, то повзи, шукай полином

Тебе проводить цар-щука в останній притулок

Заєць петляє, сліди плете, мов мережа

Наздожени, спитай, як довше не померти

Земля зберігає бережливо лати та каски

Чорна ніч, білий сніг уже червоний

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо

А ми народ простий і скажемо прямо

Тих, кого ми не звали, тих, на кого ми не чекали

Хто приносить печалі у крижані дали

Забери їх до себе, Зима-мамо