С ума - 23

Я медленно схожу с ума.

А может быстро - не силён в вопросе…

За сколько дней я долечу до дна?

За два?

За три?

За пять?

За восемь?

От наваждений сердце молотком…

Ад наваждений: весь реальный мир

Изъеден молью воспалённого сознанья,

И ты мелькаешь в окнах этих дыр.

На улице я вздрогну, как шальной:

Шагал, спешил, но вдруг прирос.

Мне показалось, что в толпе людей

Сверкнул на миг огонь твоих волос…

То тень, то смех, походка или голос…

Всё возникает в голове «на раз»!

Трезвею быстро.

Миражи все тают –

Они ничто без света твоих глаз…

Я повільно божеволію.

А може швидко - не сильний у питанні.

За скільки днів я долечу до дна?

За два?

За три?

За п'ять?

За вісім?

Від навал серце молотком.

Пекло навал: весь реальний світ

З'їдений міллю запаленої свідомості,

І ти мелькаєш у вікнах цих дірок.

На вулиці я здригнуся, як шалений:

Крокав, поспішав, але раптом приріс.

Мені здалося, що в юрбі людей

Блискнув на мить вогонь твого волосся.

То тінь, то сміх, хода чи голос…

Все з'являється в голові «на раз»!

Тверезю швидко.

Міражі всі тануть

Вони ніщо без світла твоїх очей.