Встреча - Каста

Влади:

Я помню Олечку — тихоней ниже травы,

А тут я слышу в телефоне чё где там вы.

На встречу одногрупников приходит Олечка,

В бля*ских чулках, в юбке зимой, в очках.

Такая: «Тыры пыры, алё малё,

Ой ой ей, всё нормалёк».

«Олечка что с тобой?

Вобще как ты?»

А она уже поддатая: «Фау фау у меня всё пиз*ато».

А те, кто был оторваный безбашенными,

Теперь стали покорными мамашами.

Я помню этих приколисток, поверить сложно,

Что, кто-то стал из них экономистом дотошным.

Немного пьянее я объявил одной из них,

Как я болел ею все пять лет горестных.

И вот я дожил чтоб признатся так запросто

И прямо в том же ей признался, блин, староста.

Припев:

Вот время было помню: таким казался мир огромным

И те кто стал теперь посторонним, вспоминается с теплом мне.

Вот время было помню: таким казался мир огромным,

И те кто стал теперь посторонним, вспоминается с теплом мне.

Шым:

У меня был друг… Когда прошлого касаются мысли,

Во многих эпизодах появляемся мы с ним,

Уехал он лет семь назад,

Звонил каждый год, передавал привет всем.

Ну вы же знаете, как это по межгороду,

Весёлое подбадривание: «Приедешь скоро там?»

И вот он здесь проездом какой то левый чувак,

С деловым видом и тоном мрачный, вобщем чужак.

Приличия ради, посидели в ресторане,

Воспоминания ранние попереберали.

Новых тем не нашлось, ели молчаливо,

Собрался в аэропорт гость — «Ну счастливо.»

«Как общались мы раньше, что роднило нас?»

Сотни мелочей пустяшных, но всё сдвинулось,

Человек регенерируется весь за семь лет,

Клеток, из которых состояли мы, совсем нет.

Припев:

Вот время было помню: таким казался мир огромным

И те кто стал теперь посторонним, вспоминается с теплом мне.

Вот время было помню: таким казался мир огромным,

И те кто стал теперь посторонним, вспоминается с теплом мне.

Мы часто собирались в тесном кругу друзей.

Мы часто собирались в тесном кругу друзей.

Владі:

Я пам'ятаю Олечку - тихонів нижче трави,

А тут я чую в телефоні де там ви.

На зустріч одногрупників приходить Олечка,

У бля*ських панчохах, у спідниці взимку, в окулярах.

Така: «Тири пирі, але мало,

Ой ой їй, все нормальок».

«Олечко що з тобою?

Взагалі як ти?

А вона вже піддана: «Фау фау у мені все пізато».

А ті, хто був відірваний безбашенними,

Тепер стали покірними матінками.

Я пам'ятаю цих приколісток, повірити складно,

Що, хтось став із економістом скрупульозним.

Трохи п'яніше я оголосив однією з них,

Як я хворів нею все п'ять років сумних.

І ось я дожив щоб зізнається так запросто

І прямо в тому ж їй зізнався, млинець, староста.

Приспів:

Ось час пам'ятаю: таким здавався світ величезним

І те хто став тепер стороннім, згадується з теплом мені.

Ось час пам'ятаю: таким здавався світ величезним,

І те хто став тепер стороннім, згадується з теплом мені.

Шим:

У мене був друг… Коли минулого стосуються думки,

У багатьох епізодах з'являємося ми з ним,

Поїхав він рок сім тому,

Дзвонив щороку, передавав привіт усім.

Ну ви вже знаєте, як це по міжгороду,

Веселе підбадьорення: "Приїдеш незабаром там?"

І ось він тут проїздом якийсь лівий чувак,

З діловим виглядом і тоном похмурий, загалом чужинець.

Заради пристойності, посиділи в ресторані,

Спогади ранні перебрали.

Нових тем не знайшлося, їли мовчазно,

Зібрався в аеропорт гість — «Ну щасливо.»

«Як спілкувалися ми раніше, що ріднило нас?»

Сотні дрібниць дрібниць, але все зрушилося,

Людина регенерується всю за сім років,

Клітин, з яких складалися ми, зовсім немає.

Приспів:

Ось час пам'ятаю: таким здавався світ величезним

І те хто став тепер стороннім, згадується з теплом мені.

Ось час пам'ятаю: таким здавався світ величезним,

І те хто став тепер стороннім, згадується з теплом мені.

Ми часто збиралися в тісному колі друзів.

Ми часто збиралися в тісному колі друзів.