Jeunesse plumée - Charles Trenet

J’n’ai pas connu le temps du French Cancan

Et je m’en fous,

De Valentin le désossé, de la goulue.

Moi, j’ai connu le temps des camps

Et, j’vous l’avoue,

Et j’ai connu, sans l’avoir voulu,

L’temps des frisés polis,

R’vêtus de vert-de-gris,

Des cigarettes au marché noir

Sur les boul’vards,

De ma jeunesse plumée,

Envolée en fumée.

Quand j’m’en souviens

Ça m’fait tout d’mêm' du bien.

Il y avait une bande de vieux jaloux

Qui nous traitait d’zazous.

Il y aura toujours des gens qui n’aiment pas la jeunesse,

Pour qui d’avoir vingt ans et d’vivre sans un sou

Est un péché dont l’bonheur les rend fous.

Pauvres amours d’antan, pauvres petits rendez-vous,

Pauvres serments, pauvres baisers, pauvres caresses,

Pauvres désirs d’enfants avec le ventre creux,

Les soirs d’hiver, malgré tout amoureux.

Chacun son lot, le monde va, j’ai compris le destin.

Aussi j’réponds, quand on me parle d’la belle époque

Ou bien du temps présent, dont on n’est pas certain

Qu’il va s’priver d’nous flanquer tous en loques,

Bravo pour l’madison,

Les tangos argentins.

Tant mieux pour vous si ça vous donne une âme baroque.

Goulue, t’as fait ton temps.

Vous c’est l’vôtre à présent.

Tant mieux pour vous, moi j’garde mes seize ans.

Hé!

Dis donc, Jeannette, regarde ce que j’t’ai rapporté,

Au lieu du bouquet de violettes que tu demandais:

Une livre de beurre…

Comment j’l’ai eue…

Par des copains…

Des combines, des combines, des combines…

Parce que… je t’aime, tu sais!

Я не знав часу французького Канкана

І мені байдуже,

Від Валентина безкістого, від жадібного.

Я знав час таборів

І, признаюся тобі,

І я знав, не хотів цього,

Час начищених локонів,

Одягнений у вердігрі,

Чорний ринок сигарет

На бульварах,

З моєї оскупленої юності,

У диму.

Коли згадую

Це все ще змушує мене почувати себе добре.

Була купа старих заздрісників

Хто назвав нас зазу.

Завжди знайдуться люди, які не люблять молодість,

Кому двадцять років і без копійки прожити

Це гріх, щастя якого зводить їх з розуму.

Бідні кохання минулого, бідні маленькі зустрічі,

Погані клятви, погані поцілунки, погані ласки,

Бідні дитячі бажання з порожнистими животами,

Зимові вечори, незважаючи на все закохані.

Кожному своє, світ іде, я зрозумів долю.

Тому я відповідаю, коли хтось говорить зі мною про старі добрі часи

Або теперішній час, в якому ми не впевнені

Що він утримається від того, щоб обійти нас усіх у лахмітті,

Браво Медісону,

Аргентинське танго.

Добре для вас, якщо це надає вам барокової душі.

Гулу, ти встиг.

Ти тепер твоя.

Добре тобі, я зберігаю свої шістнадцять років.

Гей!

Скажи, Жанетт, подивись, що я тобі приніс,

Замість букета фіалок ти просив:

фунт вершкового масла…

Як я це отримав...

Від друзів...

Трюки, фокуси, фокуси...

Тому що... я люблю тебе, ти знаєш!