Les bruits de paris - Charles Trenet, Christian Chevallier

Chaque nuit je rentre si tard,

Que sur mon chemin, tous les balayeurs,

Les fantômes noirs changent de couleur

Et dans le ciel rose on comprend

Qu’il se passe quelque chose de grand.

Quand j’entends, dans mon quartier,

La voiture du laitier,

Je me dis: «C'est sept heures et quart.

Il faut se lever sans retard.»

Quand j’entends la boulangère

Qui porte son pain, légère,

Je me dis c’est: «Sept heures et demi

Et je suis encore au lit.»

Dehors c’est le printemps.

Les gens sont contents.

Quand on leur demande si c’est Jeudi,

Ils répondent tous: «Oui!

C’est Jeudi.»

Quand j’entends, près du métro,

La voix du marchand de journaux,

Je me dis: «C'est déjàmidi

Et je suis encore au lit.»

Je me dis: «C'est déjàmidi

Et je suis encore au lit.»

Chaque nuit, je rentre si tôt

Que j'éteins la lune d’un coup de chapeau,

Que j'éteins le ciel.

Adieu, belle nuit.

Voici ma maison et mon lit

Et voici les bruits de Paris.

Щовечора я приходжу додому так пізно

Що на моєму шляху всі прибиральні,

Чорні привиди змінюють колір

І в рожевому небі ми розуміємо

Відбувається щось велике.

Коли я чую у своєму околиці,

Машина молочника,

Я кажу: «Це чверть на сьому.

Ви повинні встати без зволікання».

Коли я чую пекаря

Хто несе свій хліб, легко,

Я так: «Пів на сьому

А я досі в ліжку».

Надворі весна.

Люди щасливі.

Коли його запитали, чи це четвер,

Всі відповідають: «Так!

Це четвер».

Коли я чую, біля метро,

Голос газетного кіоску,

Я кажу собі: «Уже полудень

А я досі в ліжку».

Я кажу собі: «Уже полудень

А я досі в ліжку».

Щовечора я приходжу додому так рано

Щоб я погасив місяць ударом капелюха,

Щоб я погасив небо.

Прощай, прекрасна ніч.

Ось мій дім і моє ліжко

А ось і звуки Парижа.