La la la - Jacques Brel

Quand je s’rai vieux, je s’rai insupportable

Sauf, pour mon lit et mon maigre passé

Mon chien s’ra mort, ma barbe s’ra minable

Toutes mes morues m’auront laissé tomber

J’habiterai une quelconque Belgique

Qui m’insultera tout autant que maintenant

Quand je lui chant’rai: Vive la République !

Vive les Belgiens !

Merde, pour les flamingants

La, la, la

La, la, la

Je serai fui comme un vieil hôpital

Par tous les ventres d’haute société

J’boirai donc seul, ma pension de cigale

Il faut bien être lorsque l’on a été

Je n’serai reçu qu’par les chats du quartier

À leur festin pour qu’ils ne soient pas treize

Mais j’y chanterai sur une simple chaise

J’y chanterai après le rat crevé:

Messieurs, dans le lit de la Marquise

C'était moi, les quatre-vingts chasseurs

La, la, la

Quand viendra l’heure imbécile et fatale

Où il paraît que quelqu’un nous appelle

J’insulterai le flic sacerdotal

Penché vers moi comme un larbin du ciel

Et j’mourirai, cerné de rigolos

En me disant qu’il était chouette, Voltaire

Et qu’si y en a des, qui ont une plume au chapeau

Y en a des, qui ont une plume dans le derrière

La, la, la

La, la, la

Quand je s’rai vieux, je s’rai insupportable

Sauf pour mon lit et mon maigre passé

Mon chien s’ra mort, ma barbe s’ra minable

Toutes mes morues m’auront laissé tomber

Коли я буду старий, я буду нестерпним

За винятком мого ліжка та мого мізерного минулого

Мій пес буде мертвий, моя борода буде паскудною

Усі мої тріски підведуть мене

Я буду жити в будь-якій Бельгії

Хто мене ображатиме так само, як зараз

Коли я йому співаю: Хай живе республіка!

Хай живуть бельгійці!

Чорт, для фламінго

The, the, the

The, the, the

Мене втечу, як зі старої лікарні

Усім животом вищого суспільства

Тож я буду пити сам, моя цикадова пенсія

Людина повинна бути добре, коли вона була

Мене приймуть лише сусідські коти

На їхньому бенкеті, щоб їм не було тринадцять

Але я там буду співати на простому кріслі

Я заспіваю там після мертвого щура:

Панове, в ліжку маркізи

Це був я, вісімдесят мисливців

The, the, the

Коли настане дурна й фатальна година

Де, здається, хтось дзвонить нам

Я ображаю священика-копа

Схиляється до мене, як міньйон з неба

І я помру в оточенні жартівників

Сказав мені, що він був чудовим, Вольтер

А якщо є такі, у кого перо в капелюсі

Є такі, у яких за спиною є перо

The, the, the

The, the, the

Коли я буду старий, я буду нестерпним

За винятком мого ліжка та мого мізерного минулого

Мій пес буде мертвий, моя борода буде паскудною

Усі мої тріски підведуть мене