Un archet sur mes veines - William Sheller

J’exagère à peine, c’est comme une douleur qui saigne

Comme ferait, en tirant sa rengaine, un archet sur mes veines.

Qui connaît ma nature peut témoigner sans peine

De ma réserve extrême

Je ne dis pas qu’on ait tort mais j’aimerais qu’on en vienne

À juger les efforts que j’ai fait’sur moi-même

Pour cacher au dehors la misère où tu m’traînes (Eh, là)

J’exagère à peine, c’est comme une douleur qui saigne

Comme ferait, en tirant sa rengaine, un archet sur mes veines.

Comme je n’ai que des mots que j’ai pris au hasard

Dans des chansons moroses

Celles où l’on dit qu’il est toujours trop tard pour y faire quelque chose

Je reste le cœur éparpillé dans je-n'-sais-quoi

Tournant tout autour de moi

Marqué par les blessures des sales moments qui viennent

Pour peu qu’ils me tiennent

Je partagerais le sort des mauvais chiens qui traînent

Pour finir au bord d’une voie sub-urbaine, tu viendras dire encore

Que j’en rajoute un peu sur le thème, eh, non…

J’exagère à peine, c’est comme une douleur qui saigne

Comme ferait, en tirant sa rengaine, un archet sur mes veines.

Comme je n’ai que des mots que j’ai pris au hasard

Dans des chansons moroses

Celles où l’on dit qu’il est toujours trop tard pour y faire quelque chose

Je reste le cœur éparpillé dans je-n'-sais-quoi

Tournant tout autour de moi

Et je garderais, quoi qu’il advienne, ma réserve extrême.

Я ледве перебільшую, це як біль, що кровоточить

Як би, тягнучи свій рефрен, уклін по жилах.

Хто знає мою природу, той може свідчити без труднощів

З мого крайнього запасу

Я не кажу, що ми помиляємося, але я б хотів, щоб ми до цього дійшли

Судити про зусилля, які я зробив на собі

Щоб сховатися поза нещастям, куди ти мене тягнеш (Гей, там)

Я ледве перебільшую, це як біль, що кровоточить

Як би, тягнучи свій рефрен, уклін по жилах.

Оскільки в мене є лише слова, які я взяв навмання

У похмурих піснях

Ті, де кажуть, що завжди пізно щось робити

Я залишаюся з серцем, розкиданим у je-n'-sais-quoi

Крутиться навколо мене

Відзначений ранами майбутніх лихих часів

Поки вони мене тримають

Я б розділив долю поганих собак, які бувають

Щоб опинитися на краю приміського провулка, ти прийдеш і скажеш ще раз

Дозвольте мені трохи додати на тему, е, ні...

Я ледве перебільшую, це як біль, що кровоточить

Як би, тягнучи свій рефрен, уклін по жилах.

Оскільки в мене є лише слова, які я взяв навмання

У похмурих піснях

Ті, де кажуть, що завжди пізно щось робити

Я залишаюся з серцем, розкиданим у je-n'-sais-quoi

Крутиться навколо мене

І я б зберіг, незважаючи ні на що, свій крайній резерв.