Mon Dieu que j'l'aime - William Sheller

Je passe au milieu de vous dans un jardin andalou et je me dis

Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime.

Aussi nombreux soyez-vous, je vous oublie, je m’en fous

Tant je me dis, Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime.

Si j’me sens prêt à tomber dans les pommes, dites-moi, Newton

C’est pas à cause de vous, c’est midi qui sonne

Au rendez-vous qui m’a rendu fou&46

Le vent passe par les trous de ma chemise en pilou et je me dis

Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime.

Même le soleil qui voit tout me brûle d’un rayon jaloux tant je me dis

Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime

J’me sens tourner comme sur un gramophone, oh Edison

C’est pas à cause de vous, c’est midi qui sonne

Au rendez-vous qui m’a rendu fou.

Mon Dieu comme je l’aime, Mon Dieu que j’l’aime.

J’me sens léger c’est comme du laudanum, docteur Watson

C’est pas à cause de vous, c’est minuit qui sonne

Au rendez-vous qui m’a rendu fou.

Je dors dans ses cheveux flous au fond des plis d’un drap doux

Et je me dis Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime.

Je lui volerai savez-vous?

La lune avec ses cailloux, tant je me dis

Mon Dieu que j’l’aime, ah Mon Dieu que j’l’aime

Mon Dieu que j’l’aime.

Я проходжу повз вас в андалузькому саду і кажу собі

Боже мій, я люблю його, ах мій Боже, я люблю його.

Скільки б вас не було, я про вас забуваю, мені байдуже

Я так багато кажу собі: Боже мій, що я люблю його, о, Боже мій, що я люблю його.

Якщо я відчуваю, що готовий втратити свідомість, скажи мені, Ньютоне

Це не через вас, це дванадцята година

На побаченні, яке зводило мене з розуму&46

Крізь дірки в моїй плюшевій сорочці дме вітер, і я думаю про себе

Боже мій, я люблю його, ах мій Боже, я люблю його.

Навіть сонце всевидюче обпікає мене ревним промінням, як я кажу собі

Боже мій, я люблю її, ах мій Боже, я люблю її

Я відчуваю, що крутиться, як грамофон, о Едісон

Це не через вас, це дванадцята година

На побаченні, яке зводило мене з розуму.

Боже мій, як я його люблю, Боже мій, як я його люблю.

Я відчуваю себе легким, це як лауданум, докторе Ватсон

Це не через вас, це вражає опівночі

На побаченні, яке зводило мене з розуму.

Я сплю в її пухнастому волоссі глибоко в складках м’якої простирадла

І я кажу собі, Боже Мій, що я люблю його, о Боже Мій, що я люблю його.

Я вкраду в нього, знаєш?

Місяць з його камінчиками, так кажу я собі

Боже мій, я люблю її, ах мій Боже, я люблю її

Боже мій, я люблю його.