Лёна, лёна - 140 Д

Помню, как вчера — жаркое начало лета,

Набережная, кафе, официантка Света.

Всё при ней, только трек будет не о том…

Важно лишь то, как карта легла потом!

Отличная погода, Крымская напасть.

Отдыхающих не сосчитать, а в лодку негде было упасть.

Знойный вечер, нечего ждать.

Допивая свой кофе, попросил рассчитать.

Собрался уходить, но тут распахнулись двери —

Вошла она, и я не поверил глазам своим…

Кто теперь объяснит… Это ангел?

— Тогда, где нимб?

Светлые волосы, зелёные глаза.

Встречались раньше, даже помню когда —

Одиннадцатый класс, школьный выпускной,

Её зовут Лена — первая любовь.

Лена,

, с тобой мне море по колено!

Ой!

Ой!

О-о, ой!

Лена, Лена, с тобой мне море по колено!

Yeah!

Yeah!

Yeah!

Эй!

Она вошла, пробежалась по залу глазами.

Дойдя меня, её взгляд тут же замер…

Спросила: «Голубев, 11-Б»?,

Или как там теперь, Рома «140Д»?

Давай-ка, Лена, без официала.

Во мне жива ещё скромность провинциала.

Так слово за слово, в общем, разговорились…

Притяжения разных полюсов — плюс и минус.

Нам было прикольно, незаметно бежали часы.

Неудивительно, я — телец, она — весы.

Очагом возгорания стала симпатия,

Потом феромоны, Амуры, поцелуи, объятия…

Вот уже год прошёл, а мы всё вместе!

Мне классно с ней, и, если честно —

Насколько всё серьёзно, никто за нас не решит,

Но одно могу сказать — Лена, я залип!

Лена, Лена, с тобой мне море по колено!

Ой!

Ой!

О-о, ой!

Лена, Лена, с тобой мне море по колено!

Yeah!

Yeah!

Yeah!

Эй!

Лена, Лена, с тобой мне море по колено!

Пам'ятаю, як учора — спекотний початок літа,

Набережна, кафе, офіціантка Світлана.

Все при ній, тільки трек буде не про...

Важливо лише те, як мапа лягла потім!

Чудова погода, Кримська напасть.

Відпочиваючих не порахувати, а в човні ніде було впасти.

Гарячий вечір, нічого чекати.

Допиваючи свою каву, попросив розрахувати.

Зібрався йти, але тут відчинилися двері —

Увійшла вона, і я не повірив очам своїм...

Хто тепер пояснить… Це янгол?

— Тоді, де німб?

Світле волосся, зелені очі.

Зустрічалися раніше, навіть пам'ятаю коли —

Одинадцятий клас, шкільний випускний,

Її звуть Олена — перше кохання.

Олена,

, з тобою мені море по коліно!

Ой!

Ой!

О-о, ой!

Лено, Лено, з тобою мені море по коліно!

Yeah!

Yeah!

Yeah!

Гей!

Вона увійшла, пробіглася по залі очима.

Дійшовши мене, її погляд тут завмер ...

Запитала: «Голубєв, 11-Б»?

Чи як там тепер, Рома «140Д»?

Давай-но, Олено, без офіціалу.

У мене жива ще скромність провінціалу.

Так слово за слово, загалом, розговорилися...

Притягання різних полюсів - плюс і мінус.

Нам було прикольно, непомітно біг годинник.

Не дивно, я — тілець, вона — ваги.

Вогнищем загоряння стала симпатія,

Потім феромони, Амури, поцілунки, обійми.

Ось уже рік минув, а ми все разом!

Мені класно з неї, і, якщо чесно

Наскільки все серйозно, ніхто за нас не вирішить,

Але одно можу сказати — Лено, я залип!

Лено, Лено, з тобою мені море по коліно!

Ой!

Ой!

О-о, ой!

Лено, Лено, з тобою мені море по коліно!

Yeah!

Yeah!

Yeah!

Гей!

Лено, Лено, з тобою мені море по коліно!