Ворон - Разные Люди

Мой дед был «врагом народа»,

Отец — офицером внутренних дел,

Ну, а я уцелел, хоть и долго болел,

Но мать меня просит, чтоб я песен не пел.

Я ее конечно не виню,

Но, что ещё осталось мне — только вены на руках,

А в ее родных глазах — безысходность, боль и страх,

Так и не поняв, как надо было жить и кто же враг.

Эй, ей-ей-ей!

Черный ворон над домами все наглей и злей.

Наша жизнь сквозь ментовский прицел,

Поэтапно в приказах «Стоять!»

и «Ложись!»,

Коммунизм иль фашизм, что же дальше, окстись,

Это даже не смерть, но смертельная жизнь.

Дети трасс и железных дорог,

Что же держит вас здесь, ведь больше нет лагерей,

Не осталось корней, а на гадов камней,

Только водка и боль, да могилы друзей.

Эй, ей-ей-ей!

Черный ворон над домами все наглей и злей.

Эй, ей-ей-ей!

Черный ворон над домами все наглей и злей.

Мой дед был «врагом народа»,

Отец — офицером внутренних дел,

Ну, а я уцелел, хоть и долго болел,

Но мать меня просит, чтоб я песен не пел.

Мій дід був «ворогом народу»,

Батько — офіцером внутрішніх справ,

Ну, а я вцілів, хоч і довго хворів,

Але мати мене просить, щоб я пісень не співав.

Я її звичайно не виню,

Але, що ще залишилося мені — тільки вени на руках,

А в її рідних очах — безвихідь, біль і страх,

Так і не зрозумівши, як треба було жити і хто ж ворог.

Гей, ей-ей-ей!

Чорний ворон над будинками все нахабний і злий.

Наше життя крізь ментівський приціл,

Поетапно в наказах «Стояти!»

і «Лягай!»,

Комунізм чи фашизм, що далі, окстися,

Це навіть не смерть, але смертельне життя.

Діти трас і залізниць,

Що тримає вас тут, адже більше немає таборів,

Не залишилося коріння, а нагад каменів,

Тільки горілка і біль, так могили друзів.

Гей, ей-ей-ей!

Чорний ворон над будинками все нахабний і злий.

Гей, ей-ей-ей!

Чорний ворон над будинками все нахабний і злий.

Мій дід був «ворогом народу»,

Батько — офіцером внутрішніх справ,

Ну, а я вцілів, хоч і довго хворів,

Але мати мене просить, щоб я пісень не співав.