Про слонов - Разные Люди

Открывай двери, отключай телефон,

И не нужно долго думать — мы не будем спать.

Мне бывает трудно и уходит сон,

А сейчас мы обнимемся и будем молчать.

И мы будем стоять и дышать у окна,

И не думай, что я пьян я просто очень устал:

Мне разбили колени, я полз на руках

Через весь город до твоих дверей.

До стены с картиной, за стеной — река,

И страна большая, как твои глаза,

А над нею луна белее, чем снег,

Что порой мне так напоминает твой смех.

Так давай не спать, так давай мечтать,

Как мы будем бегать летним полем, в небе искать

Облака, похожие на белых слонов,

Что шагают по камоду из далёких детских снов.

И это будет сон, как песня, но песня без слов.

Я упал спиной в траву, и в глазах — облака.

Будут птицы звенеть над моей головой,

Хоть на миг, но я стану зелёной травой.

Так отрывай же двери, открывай глаза,

Раздвигай стены — мы не будем спать.

Мы откроем все окна, ты поможешь мне встать,

И мне нравиться верить, что я буду стоять.

Відчиняй двері, відключай телефон,

І не потрібно довго думати — ми не будемо спати.

Мені буває важко і йде сон,

А зараз ми обіймемося і мовчатимемо.

І ми стоятимемо і дихати біля вікна,

І не думай, що я п'яний я просто дуже втомився:

Мені розбили коліна, я повз на руках

Через все місто до твоїх дверей.

До стіни з картиною, за стіною — річка,

І країна велика, як твої очі,

А над нею місяць біліший, ніж сніг,

Що часом мені так нагадує твій сміх.

Так давай не спати, так давай мріяти,

Як ми будемо бігати літнім полем, в небі шукати

Хмари, схожі на білих слонів,

Що крокують по комоду з далеких дитячих снів.

І це буде сон, як пісня, але пісня без слів.

Я впав спиною в траву, і в очах хмари.

Птахи дзвінітимуть над моєю головою,

Хоч на мить, але я стану зеленою травою.

Так відривай двері, відкривай очі,

Розсувай стіни - ми не будемо спати.

Ми відкриємо всі вікна, ти допоможеш мені встати,

І мені подобається вірити, що я стоятиму.