Jetzo kommt für unsereinen - Zupfgeigenhansel

Jetzo kommt für Unsereinen

doch die allerschönste Zeit;

denn das Frühjahr tut erscheinen,

da geh’s lustig in die Weit.

Wir schnüren die Bündel vor Freuden und springen

und schwenken die Hüte, Viktoria singen

Unsrer Meister dummen Getu

kehren wir den Rücken zu.

War das nicht ein großer Jammer

in der langen Winterszeit,

sitzen in der Arbeitskammer,

ohne eine Herzensfreud!

Die dummen Meister nur brummeln hören

die einem noch wollen was Neues lehren,

obschon schon lange ihr Hirn verrost —

und dazu hundsföttisch Kost!

Jetzt können wir die Bündel schnüren,

können trutzig schauen drein;

sollen’s die Meister auch verspüren,

wenn sie nun sind bald allein.

Wir tun uns darum den Teufel was scheren,

und lassen sie in ihr Nest gewähren.

Auf ihr Brüder, sagt: Adje!

Unser Glück geht in die Höh.

Тепер приходить за нами

але найпрекрасніший час;

бо ось-ось з'явиться весна

там весело йде в широке.

Зав'язуємо пучки на радість і стрибаємо

і махають капелюшками, Вікторія співає

Дурні жести наших майстрів

повернемося спиною.

Хіба це не був великий жаль

у довгий зимовий час,

сидіти в робочій камері,

без душевної радості!

Тільки чути, як дурні майстри бурмочуть

хто ще хоче навчити тебе чогось нового,

хоча її мозок давно іржавий —

і собачий проїзд!

Тепер можна зв'язувати пучки

може виглядати зухвало;

чи повинні це відчувати й майстри,

коли вони незабаром залишаться самі.

Нам на це байдуже

і впустити їх у своє гніздо.

Вам, браття, скажи: Адже!

Наше щастя зростає.