Amici miei - Zona Mc

Cinque secoli prima della crocifissione di fama epocale

La Grecia commerciale priva del dispotismo orientale

Potenza navale sconfitte le flotte persiane per mare

Sconvolta da lotte interne fu il clima ideale

Per la nascita di quella disciplina razionale

Che parte dal dubbio e non dal dogma soprannaturale

Che ricerca il dialogo creando una sfida verbale

Fra i diversi pretendenti del solo vero ideale

È l’amico della saggezza non colui che la possiede

Che sa di non possederla e questa è la sua sola fede

Il suo nome è Socrate che noi incontriamo come un mito

Nell’opera di Platone suo discepolo ed amico

E non è forse ogni filosofo un amico di Platone?

Forse anche chi ne ha rovesciato ogni concezione

Io un po' come Machiavelli gioco con gli amici vivi

Poi coi libri dialogo con gli altri amici: gli antiqui

Ma l’amicizia cristiana fratellanza e pacifismo

Ci ha distolto da quella dei greci e dal loro agonismo

Come Socrate ed il suo nuovo erotismo

L’uomo più brutto che si fece bello del proprio razionalismo

Ma ai simposi gli amici affogavano sempre nell’alcol

Solo Socrate anche da ubriaco rimaneva saldo

E puntava in alto fuori dalla caverna

In cui avrebbero ammazzato pur di non sapere la verità esterna

E fu così che Platone perse il suo amico

Mentre una democrazia uccideva il suo intelletto più riuscito

Come un carro guidato solo da bestie

Come corpi ribaltati che camminan sulle teste

Il motivo per cui Socrate non teme di morire

È perché se dopo c'è il nulla, il nulla non può far soffrire

Ma siccome il corpo invecchia mentre ascende la ragione

Non è forse una liberazione dal corpo-prigione?

E chi ha sempre più ragione morendo la manterrà

Forse per sfidare i saggi defunti che abitano l’aldilà

Egli accettò la sentenza del suo processo

E non volle umiliarsi con arringhe sofistiche

Ed agli amici tristi che volevan farlo uscire di prigione

Lui spiegò che era meglio il decesso che una vita nella trasgressione

Questa è la storia ufficiale ossia quella con la morale

Per chi non riesce a andare al di là del bene e del male

Mentre un giorno quel baffone ci spiegò

Che Socrate amò morire perché a quella vita aveva detto no

Quella vita rimossa dai moralisti

Che vive con la potenza espressa nelle teorie dei sofisti

Come Callicle che sa che la legge è contro natura

E serve ai deboli per addomesticare la volontà pura

E dura che in quanto tale è fatta per dominare

E la sua gioia è liberarsi dalla morale e creare

Ciò Platone lo ha ritratto con maestria

Ma se solo avesse visto i Sofisti del 2000 dopo Cristo

Avrebbe amato i suoi vecchi nemici valutando il rischio

Che corre in questo periodo la nostra amica Sofia

За п’ять століть до розп’яття епохальної слави

Торгова Греція без східного деспотизму

Військово-морська сила перемогла перський флот на морі

Засмучений внутрішньою боротьбою, це був ідеальний клімат

Для народження цієї раціональної дисципліни

Який починається з сумніву, а не з надприродної догми

Хто прагне діалогу, створюючи словесний виклик

Серед різних претендентів на єдиний справжній ідеал

Він друг мудрості, а не той, хто нею володіє

Хто знає, що він ним не володіє, і це його єдина віра

Його ім'я Сократ, якого ми зустрічаємо як міф

У творчості Платона, його учня та друга

І хіба не кожен філософ є другом Платона?

Можливо, навіть ті, хто перевернув усі уявлення про це

Я трохи схожий на гру Макіавеллі з живими друзями

Потім з книгами діалог з іншими друзями: антикварами

Але християнська дружба, братерство та пацифізм

Це відволікало нас від греків і від їхнього духу змагання

Як Сократ і його нова еротика

Найпотворніша людина, яка вродила себе власним раціоналізмом

Але на симпозіумах друзі завжди тонули в алкоголі

Тільки Сократ, навіть будучи п'яним, залишався непохитним

І він показував з печери вгору

В якому вбили б, аби не знати зовнішньої правди

І так Платон втратив свого друга

Тоді як демократія вбила свій найуспішніший інтелект

Як колісниця, якою керують лише звірі

Як перевернуті тіла, що ходять по головах

Причина, чому Сократ не боїться померти

Це тому, що якщо існує нікчемність, нікчемність не може змусити страждати

Але так як тіло старіє, а розум піднімається

Чи, можливо, це не звільнення від тіла-тюрми?

І ті, хто виявляється все більш правим, коли вмирає, збережуть його

Можливо, щоб кинути виклик мертвим мудрецям, які живуть у загробному світі

Він прийняв вирок суду

І не хотів принижуватися софістичними аргументами

І сумним друзям, які хотіли витягти його з тюрми

Він пояснив, що смерть краща, ніж життя, повне гріха

Це офіційна історія, тобто історія з мораллю

Для тих, хто не може вийти за рамки добра і зла

Одного разу той великий вусат пояснив нам

Що Сократ любив помирати, тому що сказав «ні» цьому життю

Те життя, видалене моралістами

Хто живе з владою, вираженою в теоріях софістів

Як Каллікл, який знає, що закон суперечить природі

І це служить слабким, щоб приборкати чисту волю

Це важко, тому що як таке воно створене для домінування

І його радість — звільнитися від моралі й творити

Платон зобразив це майстерно

Але якби він тільки побачив софістів 2000 року після Христа

Він би полюбив своїх старих ворогів, оцінивши ризик

У цей період біжить наша подруга Софія