За забором - Злой дух

Надежда и вера над развалинами Мира.

Мой внутренний двор света стена бетона скрыла.

Взвыла сирена в царстве беспредела.

Ночного расклада продавцов чужого тела.

И даже в это время года улицы полны народа.

Даже в это время суток здесь прекрасная погода.

Кто-то остаётся здесь навечно

И своим подгнившим телом подтвердит, что всё конечно.

Для него закрыты были навсегда все окна, двери.

Сил не хватит, чтоб пробить бетонные стены.

Не видно глаз людей, а видно только спины,

Бетонный забор и состояние измены.

Нет слов на тему мысли, нет смеха в море слёз.

Ты хотел почуять миг свободы?

Пойми, что не всерьёз

Биться головой о камни или сжигать мосты.

В день, когда погаснут звёзды, найдёшь ответ и ты

Свой на вопрос простой, открыты двери, стой.

Позади обрыв, а впереди забор перед тобой.

Хочешь перепрыгнуть, перелезть, скинуть с плеч крест,

Но поздно обретать потери, для тебя здесь нет мест.

Разбивая кулаки в кровь о каменные стены,

Я хочу понять суть накопившейся измены.

Все молитвы отдал, надписи, я знаю: вера свята.

За забором я найду мечту, найду свою награду.

Отпечаток всех лет в бетонном лабиринте.

Кто оставил свой след, давно уже в молитве.

Его тело догнивает в могиле из бетона.

Крысы мысли догрызают, знают мрази, что съедобно.

Кто остался в этой зоне свободного полёта,

Тот навеки затерялся в железе и бетоне.

Здесь правит бал, и плевать на Солнце, или хочешь спать?

Капать не сложно, если встал, сложнее выбраться из плена.

По колено в грязи, по локоть в обвинениях ложных.

Трудно сделать шаг назад из болота, не возможно

Воплотить мечты в реальность, чтобы жизнь сложилась.

Я никогда не хотел, чтобы так получилось.

Я под прицелом с другой половиной Мира

На другой стороне улиц, на другом берегу реки.

Я забиваю результаты действий в могилу,

Как гвозди в забор иллюзий и мечты.

Укрывшись от дождя ладонью завтрашнего дня,

Собираю со стены все краски света, огня.

Разложив по полкам лица: кто враги, а, кто друзья.

Бетонный стебель *** небо, больше на меня.

В запутанных словах, я знаю, прячется корявый страх.

Его следы оставлены на сгнивших зубах.

Всё тело в кисти мастера испачкавшего стены,

Пронзающего взглядом камень, дурак же протыкает вены.

Хотелось смены обстановки, перемены?

Получи в подарок смерть, в этом нет моей вины.

Замерзаю у стены, точнее, за забором.

Где принимаешь *** омертвевшие Луны.

Ты видишь сны выбираться из бездны, попытки бесполезны.

Шансы на спасение только нам известны.

Скажем: «Ключ к победе связан с таинственным узором

Картины на стене под названием „За забором“».

2 раза:

Лишь только с нами ты уверенно пойдёшь вперёд.

Лишь только с нами ты взлетишь и повторишь полёт.

Лишь только с нами ты познаешь тайны глубины.

Лишь только с нами ты дотронешься до Солнца и Луны.

Надія і віра над руїнами Миру.

Мій внутрішній двір світла стіна бетону приховала.

Завила сирена в царстві свавілля.

Нічний розклад продавців чужого тіла.

І навіть у цю пору року вулиці повні народу.

Навіть у цей час доби тут чудова погода.

Хтось залишається тут назавжди

І своїм підгнилим тілом підтвердить, що все звичайно.

Для нього зачинені були назавжди всі вікна, двері.

Сил не вистачить, щоб пробити бетонні стіни.

Не видно очей людей, а видно тільки спини,

Бетонний паркан і стан зради.

Немає слів на тему думки, немає сміху в морі сліз.

Ти хотів відчути мить свободи?

Зрозумій, що не серйозно

Битися головою про каміння або спалювати мости.

В день, коли згаснуть зірки, знайдеш відповідь і

Своє на питання просте, відкриті двері, стій.

Позаду урвища, а попереду паркан перед тобою.

Хочеш перестрибнути, перелізти, скинути з плеч хрест,

Але пізно знаходити втрати, тобі тут немає місць.

Розбиваючи кулаки в кров про кам'яні стіни,

Я хочу зрозуміти суть накопиченої зради.

Всі молитви віддав, написи, я знаю: віра свята.

За парканом я знайду мрію, знайду свою нагороду.

Відбиток усіх років у бетонному лабіринті.

Хто залишив свій слід, давно вже в молитві.

Його тіло нагнітає в могилі з бетону.

Щури думки догризають, знають мерзоти, що їстівно.

Хто залишився в цій зоні вільного польоту,

Той навіки загубився в залізі і бетоні.

Тут править бал, і плювати на Сонце, чи хочеш спати?

Капати не складно, якщо встав, складніше вибратися з полону.

По коліно в бруді, по лікоть в звинуваченнях хибних.

Важко зробити крок назад із болота, неможливо

Втілити мрії в реальність, щоб життя склалося.

Я ніколи не хотів, щоб так вийшло.

Я під прицілом з іншою половиною світу

На іншому боці вулиць, на іншому березі річки.

Я забиваю результати дій у могилу,

Як цвяхи в паркан ілюзій і мрії.

Сховавшись від дощу долонею завтрашнього дня,

Збираю зі стіни всі фарби світла, вогню.

Розклавши по полках обличчя: хто вороги, а хто друзі.

Бетонне стебло *** небо, більше на мене.

У заплутаних словах, я знаю, ховається кострубатий страх.

Його сліди залишені на згнилих зубах.

Все тіло в кисті майстра забрудненого стіни,

Пронизуючий поглядом камінь, дурень протикає вени.

Хотілося зміни обстановки, зміни?

Отримавши в подарунок смерть, в цьому немає моєї провини.

Замерзаю біля стіни, точніше, за парканом.

Де приймаєш *** відмерлі Місяця.

Ти бачиш сни вибиратися з безодні, спроби марні.

Шанси на порятунок тільки нам відомі.

Скажімо: «Ключ до перемоги пов'язаний з таємничим візерунком

Картини на стіні під назвою „За парканом“».

2 рази:

Тільки з нами ти впевнено підеш уперед.

Тільки з нами ти злетиш і повториш політ.

Щойно з нами ти пізнаєш таємниці глибини.

Тільки з нами ти доторкнешся до Сонця і Місяця.