Старик - Зимавсегда

все к чему ты привык старик

осыпается пылью с книг

и тебя разглядев вблизи

ужаснулся двойник

твоего непростого я

непроглядная толчея

их там столько что хоть беги

их то армия то семья

смейся громче смейся

я кладу её в твою постель

простыней белых метель

смейся просто смейся

гладкой и упругой кожи вкус

стон зацелованных уст

вот такой ты и был юнец

что в ведре полном змей птенец

и тебя разглядев вблизи

рассмеялся близнец

а город вырос и ввысь и в край

забивая по сотне свай

и жевал тебя как насвай

и схаркнул тебя на асфальт

смейся громче смейся

всякой двери ключ подходит мой

и мы танцуем с тобой

смейся просто смейся

пусть однажды ты меня убьешь

по рукоять в сердце нож

все до чого ти звик старий

обсипається пилом із книг

і тебе роздивившись поблизу

жахнувся двійник

твого непростого я

непроглядна товкотня

їх там стільки що хоч біжи

їх то армія то сім'я

смійся голосніше смійся

я кладу її в твою постіль

простирадлом білих хуртовини

смійся просто смійся

гладкої та пружної шкіри смак

стогін зацілованих вуст

ось такий ти і був молодик

що у відрі повному змій пташеня

і тебе роздивившись поблизу

розсміявся близнюк

а місто виросло і вгору і в край

забиваючи по сотні паль

і жував тебе як насвай

і схаркнув тебе на асфальт

смійся голосніше смійся

всяких дверей ключ підходить мій

і ми танцюємо з тобою

смійся просто смійся

нехай одного разу ти мене вб'єш

по ручку в серці ніж