Два телефона - Жак Энтони

Как это так?

У-у, это я на битах.

Тра-та-та-та, тра-та-та-та, тра-та-та-та, ёу.

(Как это так? Я на битах!)

Делай как надо и всё будет, как надо

Трудный путь — счастливый финиш, но ты так мало видишь

Я со своей малышкой в private jet’e над Парижем

Это тебе не квиддич, негры не любят снитчи

Мне бы в небо быть выше всех их этих различий

Это не как обычно, чёрный цвет — моя фишка

За куплет тут палят

Отличаясь от них, я — хищник

Дама, ммм, посредственно просит, чтоб я её трахнул

Времени мало, ммм, ниггеры, деньги меня не меняют

Я уверяю, но я не позволю забрать у меня их

Деньги не пахнут, деньги воняют, девочек манит этот аромат

Я на битах дурака не валяю, я по битам палю, как автомат

Меня не парит то, что говорят

Я слышу их голоса и мне их жаль

Они говорят: «Жак, под пиджак прятал свежак»

Ниггер, я не мог не подорожать в глазах у всех этих прихожан

В этих альбомах голос дрожал, ведь я немного переживал

Что же так больно бьёт по щекам время на чёртовых Адамант?

Так много забот их не сосчитать, но вы унесёте их на щитах

Со мной идёт леди — она шикарна, она уберёт тебя на битах

Знай, что я знаю, когда мне врут

Знай, я выкупаю, кто тут недруг

Негры в игре, как лего, собрал их вместе — назвал шедевром

У меня два телефона, у меня два родных дома

Две реки — Нева и Вологда, моя семья стала мобом

У меня два телефона, у меня два родных дома

Две реки — Нева и Вологда, моя семья стала мобом

Я чёрно-белый, будто домино

То, о чём я думал, меня привело в этот уголок

Твои руки вновь палят в потолок, преподам урок им легко

Глубоко копаю, как в метро

Чёрный цвет либо негро, либо Necro, беру микро

Это для суки, как вибро

Это по сути, как нитро

Я вознесу их к олимпу, если они в это вникнут

Убери кнут, тебя раз пнут или два пнут, и ты в аду

Слышь, я так больше не могу, мою душу на бумагу, вырву медаль за отвагу

Тянет ко дну

Никогда не пойму того парня, что попёрся у нищеты на поводу

Я иду, куда иду, на том и этом берегу

Есть те, кто избегает моб, а я без моба не могу

У меня два телефона, у меня два родных дома

Две реки — Нева и Вологда, моя семья стала мобом

У меня два телефона, у меня два родных дома

Две реки — Нева и Вологда, моя семья стала мобом

Як це так?

У-у, це я на бітах.

Тра-та-та-та, тра-та-та-та, тра-та-та-та, йоу.

(Як це так? Я на бітах!)

Роби як треба і все буде, як треба

Важкий шлях — щасливий фініш, але ти так мало бачиш

Я зі своєю дитиною в private jet'e над Парижем

Це тобі не квідич, негри не¦люблять снітчі

Мені би в небо бути вищим за всі їхні ці ці відмінності

Це не як звичайно, чорний колір — моя фішка

За куплет тут палять

Відрізняючись від них, я — хижак

Жінка, ммм, посередньо вимагає, щоб я еї трахнув

Часу мало, ммм, нігери, гроші мене не змінюють

Я запевняю, але не дозволю забрати у мене їх

Гроші не пахнуть, гроші смердять, дівчаток манить цей аромат

Я на бітах дурня не валяю, я по бітам палю, як автомат

Мене не парить те, що кажуть

Я чую їх голоси і мені їх жалю

Вони кажуть: «Жак, під піджак ховав свіжак»

Нігер, я не міг не подорожчати в очах у всіх цих парафіян

В цих альбомах голос тремтів, адже я трохи переживав

Що так боляче б'є по щоках час на чортових Адамант?

Так багато турбот їх не не порахувати, але ви занесете їх на щитах

Зі мною йде леді — вона шикарна, вона прибере тебе на битах

Знай, що я знаю, коли мені брешуть

Знай, я викупаю, хто тут недруг

Негри у грі, як лего, зібрав їх разом— назвав шедевром

У мене два телефони, у мене два рідні будинки

Дві річки — Нева і Вологда, моя сім'я стала мобом

У мене два телефони, у мене два рідні будинки

Дві річки — Нева і Вологда, моя сім'я стала мобом

Я чорно-білий, ніби доміно

Те, про що я думав, мене привело в цей куточок

Твої руки знову палять у стелю, викладу урок їм легко

Глибоко копаю, як у метро

Чорний колір або негро, або Necro, беру мікро

Це для суки, як вібро

Це по суті, як нітро

Я піднесу їх до олімпу, якщо вони вникнуть

Забери батіг, тебе раз батіг або два батіг, і ти в пеклу

Чуєш, я так більше не можу, мою душу на папір, вирву медаль за відвагу

Тягне до дну

Ніколи не зрозумію того хлопця, що поперся у бідності на приводу

Я йду, куди йду, на тому й цьому березі

Є ті, хто уникає моб, а без моба не можу

У мене два телефони, у мене два рідні будинки

Дві річки — Нева і Вологда, моя сім'я стала мобом

У мене два телефони, у мене два рідні будинки

Дві річки — Нева і Вологда, моя сім'я стала мобом