Весна - Зга

Мы ждали весны так долго,

Что забыли, чего же мы ждём.

И когда из-за туч вышло солнце,

Мы только закрыли глаза,

Продолжая мечтать о своём.

Все вышли на солнце,

Мы грелись у печки,

Часы на комоде сломались ещё в феврале.

Мы все так привыкли

Держать равновесье на льду,

Что нам трудно ходить по обычной земле.

И этот удар — наступленье весны —

Весьма ощутимо нарушил привычный покой.

И кто-то с горя запил,

Кто-то просто свихнулся,

И лишь единицы сумели остаться собой.

Нашли в себе силы

Принять перемены,

Вошли в своё время, стряхнули остатки сна.

И самый смелый сказал:

«В это трудно поверить,

Но мир оживает и, видимо, это весна.

Мир оживает… Вы видите?

Это весна.

Ми чекали весни так довго,

Що забули, чого ми чекаємо.

І коли з-за хмар вийшло сонце,

Ми тільки заплющили очі,

Продовжуючи мріяти про своє.

Усі вийшли на сонце,

Ми грілися біля пічки,

Годинник на комоді зламався ще в лютому.

Ми все так звикли

Тримати рівновагу на льоду,

Що нам важко ходити по звичайній землі.

І цей удар — настання весни —

Дуже відчутно порушив звичний спокій.

І хто з горя запив,

Хтось просто з глузду з'їхав,

І лише одиниці зуміли залишитися собою.

Знайшли в собі сили

Прийняти зміни,

Увійшли свого часу, струсили залишки сну.

І сміливий сказав:

"В це важко повірити,

Але світ оживає і, мабуть, це весна.

Світ оживає… Ви бачите?

Це весна.