Разговор - Зга

Разговор за столом в сотый раз об одном,

Словно вечным огнем не для нас написали:

Через ушко иглы не пройти с узелком

Ох, не будь дураком, не трепи языком,

Лучше вспомни о Том, у Кого Слово было в начале.

Вот оставить бы быт, в руки — посох, и в скит,

Отказавшись от мира, от славы и чина…

Но народ не поймет, и родня не простит,

И в крови — низкий уровень гемоглобина.

По несжатым полям, всё по тем же граблям,

По бумажным рублям и лимонам с кусками,

И по мусору ссор из избы да на двор.

Боже мой, не устал ли ты мучиться с нами?

Сколько можно стоять со щитом и мечом

Одиноко, как перст среди бранного поля?

Серый свод облаков шепчет теплым дождем:

Свой удел — не предел, своя воля — не воля.

Мне с рожденья дано право выбора строк,

Бесконечных дорог, что сойдутся в зените,

Да еще уголёк, чтоб искрил, где темно, —

Вот и весь узелок на истрепанной нити.

Разговор за столом — словно сквозь бурелом,

Пробираюсь с трудом через дебри печали

И тоски о былом… Ты опять о другом?

А давай помолчим или вместе споём,

И услышим то Слово, что было в начале.

Розмова за столом у сотий раз про одне,

Ніби вічним вогнем не для нас написали:

Через вушко голки не пройти з вузликом

Ох, не будь дурнем, не трепи мовою,

Краще згадай про Том, у Кого Слово було на початку.

Ось залишити би побут, у руки — палицю, і в скит,

Відмовившись від світу, від слави і чину...

Але народ не зрозуміє, і родня не пробачить,

І в крові — низький рівень гемоглобіну.

По нестиснутих полях, все по тим ж граблям,

За паперовими рублями і лимонами зі шматками,

І по сміття сварок із хати та на двір.

Боже мій, чи не втомився ти мучитися з нами?

Скільки можна стояти зі щитом і мечем

Самотнє, як перст серед лайки?

Сірий хмар шепоче теплим дощем:

Свій спад - не межа, своя воля - не воля.

Мені з народження дано право вибору рядків,

Нескінченних доріг, що зійдуться в Зеніті,

Так ще куточок, щоб іскри, де темно, —

От і весь вузлик на витребаній нитці.

Розмова за столом — немов крізь бурелом,

Пробираюся насилу через нетрі печалі

І туги про колишньому... Ти знову про другого?

А давай помовчимо або разом заспіваємо,

І почуємо те Слово, що було на початку.