Leb wohl, aber meld dich - Zate

Wir sind uns fremd, aber machen es gleich

Wir geh’n uns fremd, wenn wir uns küssen, denn wir kenn’n uns 'n Scheiß

Wir reden viel, jedoch nie über relevante Details

Uns war immer scheißegal, wie der Elternteil heißt

Wir waren Rebellen in unserm Freundschaftskreis

Lieber lachend zusammen sterben als noch einmal allein

Gemeinsam fünfzehn Pillen schlucken, obwohl eine längst reicht

Suizid war nie ein Ziel, jedoch 'ne Lösung, die bleibt

Ich hab' nie in deine Augen geseh’n

Hab' nie die Augen zu gemacht, damit der Augenblick zählt

Nie deine Stimme aufgenommen, um sie Zuhause zu spielen

Nie deine Wärme eingefangen, um sie mit nach Hause zu nehmen

Ich habe dir nie auch nur 'ne Träne gezeigt

Nie mein’n Panzer abgelegt, um meine Wunden zu heilen

Dir nie gesagt, was ich empfinde, aus der Angst, dass du bleibst

Denn wie könnten wir uns binden und erzählen, wir sind frei, hm?

Doch heute hat die Erde uns vergessen

Nie wieder Schlaftabletten schlucken, um zu sehen, wie lang man weg ist

Nie mehr schreiben, dass man stirbt, wenn der andere sich nicht meldet

Leb wohl, aber meld dich

Doch heute hat die Erde uns vergessen

Nie wieder Schlaftabletten schlucken, um zu sehen, wie lang man weg ist

Nie mehr schreiben, dass man stirbt, wenn der andere sich nicht meldet

Leb wohl, aber meld dich

Wir sind uns fremd, aber machen es gleich

Wir geh’n uns fremd, wenn wir uns küssen, denn wir kenn’n uns 'n Scheiß

Wir könnten Träume jagen gehen, jedoch sind Ziele zu weit

Fühlen uns besonders, dabei ist selbst die Welt nur ein Kreis

Wir sind nie blind, aber taub gewesen

Schon komisch, dein «Ich liebe dich!»

noch ganz schwach im Staub zu lesen

Vor paar Jahr’n hab’n wir nachts die Lampen ausgetreten

Und dabei scheinbar unser Licht mit aufgeben

Doch vielleicht sollt' es anders nicht sein

Wir sind gleich, wenn ich mich aufgeb', dann tun wir es zwei

Wenn ich nicht heimkomm', sag mir, wie kommst du denn heim?

Waren nie viel, jedoch genug, um kein Niemand zu sein

Ich hab' mir nie wirklich dein Lächeln gemerkt

Kenn' deine Augenfarbe nicht und wie die Entfernung jetzt schmerzt

Hab' nie gesagt, was ich empfinde, aus der Angst, dass du bleibst

Denn wie könnten wir uns binden und erzählen, wir sind frei, hm?

Doch heute hat die Erde uns vergessen

Nie wieder Schlaftabletten schlucken, um zu sehen, wie lang man weg ist

Nie mehr schreiben, dass man stirbt, wenn der andere sich nicht meldet

Leb wohl, aber meld dich

Doch heute hat die Erde uns vergessen

Nie wieder Schlaftabletten schlucken, um zu sehen, wie lang man weg ist

Nie mehr schreiben, dass man stirbt, wenn der andere sich nicht meldet

Leb wohl, aber meld dich

Ми чужі один одному, але робимо це однаково

Ми обманюємо одне одного, коли цілуємося, тому що ми знаємо лайно одне одного

Ми багато говоримо, але ніколи не про важливі деталі

Нам було байдуже, як звали батьків

У колі друзів ми були бунтарями

Краще померти сміючись разом, ніж знову на самоті

Проковтніть разом п’ятнадцять таблеток, хоча однієї достатньо

Самогубство ніколи не було метою, але рішенням, яке залишається

Я ніколи не дивився в твої очі

Ніколи не закривав очі, щоб мить була важливою

Ніколи не записував свій голос, щоб грати вдома

Ніколи не відчував твого тепла, щоб взяти його додому

Я ніколи не показував тобі сльози

Я ніколи не знімав броні, щоб залікувати рани

Ніколи не казав тобі, що відчуваю, бо боявся, що ти залишишся

Тому що як ми могли зв'язати і сказати, що ми вільні, га?

Але сьогодні земля про нас забула

Більше не потрібно ковтати снодійне, щоб побачити, як довго вас не буде

Більше не треба писати, що ти помреш, якщо інший не вийде на зв’язок

До побачення, але зв'яжіться

Але сьогодні земля про нас забула

Більше не потрібно ковтати снодійне, щоб побачити, як довго вас не буде

Ніколи більше не пиши, що ти помреш, якщо інший не вийде на зв’язок

До побачення, але зв'яжіться

Ми чужі один одному, але робимо це однаково

Ми обманюємо одне одного, коли цілуємося, тому що ми знаємо лайно одне одного

Ми могли б піти за мріями, але цілі занадто далекі

Ми відчуваємо себе особливими, навіть світ - це лише коло

Ми ніколи не були сліпими, а були глухими

Смішно, твоє "Я тебе люблю!"

все ще дуже слабко читати в пилюці

Кілька років тому ми виганяли лампи на ніч

І, очевидно, відмовляючись від нашого світла разом із ним

Але, можливо, не повинно бути інакше

Ми однакові, якщо я здамся, то зробимо вдвох

Якщо я не прийду додому, скажи мені, як ти повертаєшся додому?

Ніколи не були багато, але достатньо, щоб не бути ніким

Я ніколи не помічав вашої посмішки

Не знаю кольору твоїх очей і як зараз болить відстань

Ніколи не казав, що відчуваю, бо боявся, що ти залишишся

Тому що як ми могли зв'язати і сказати, що ми вільні, га?

Але сьогодні земля про нас забула

Більше не потрібно ковтати снодійне, щоб побачити, як довго вас не буде

Ніколи більше не пиши, що ти помреш, якщо інший не вийде на зв’язок

До побачення, але зв'яжіться

Але сьогодні земля про нас забула

Більше не потрібно ковтати снодійне, щоб побачити, як довго вас не буде

Ніколи більше не пиши, що ти помреш, якщо інший не вийде на зв’язок

До побачення, але зв'яжіться