За озерные платья рябин - Забытая память

Ты прилетела из горного дна.

Улетай.

Как песок осыпал луну на заре.

В это время я спал.

В это время мне снились костры.

И пылающий уголь в глазах…

Навсегда перестала держаться земли…

Незаконченный пост.

Пережатая рожь за плотом.

И за 1000 дней в твоих детских

Сандалиях осталась весна…

Я её сохраню,

Как на влажных губах остаётся пыльца.

Перекину в золу…

И зимой научусь оставаться в тепле.

Ты воронцовой водой напои меня,

Как из старых колодцев течёт пустота

В мои вечно живые цветы.

И покатилось тепло

За озёрные платья рябин.

Где за дымом святых обмывали на каждом ручье.

В это время я спал.

В это время мне снилась вода из их рук.

И улыбка из слёз, проходящего мимо тоски за спиной.

Я летел в мираже.

Я летел и забыл о весне.

Что я ей обещал и тебе говорил перед сном.

Ты меня не буди.

Очень сильно я что-то устал на земле.

А сама уходи, продолжай в лесу слушать костёр.

Ти прилетіла з гірського дна.

Відлітай.

Як пісок обсипав місяць на зорі.

У цей час я спав.

В цей час мені снилися багаття.

І палаюче вугілля в очах…

Назавжди перестала триматися землі.

Незакінчений пост.

Пережате жито за плотом.

І за 1000 днів у твоїх дитячих

Сандаліях залишилася весна.

Я ї збережу,

Як на вологих губах залишається пилок.

Перекину в попелу…

І зимою навчуся залишатися в теплі.

Ти воронцевою водою напої мене,

Як зі старої криниці тече порожнеча

В мої вічно живі квіти.

І покотилося тепло

За озерні сукні горобин.

Де за димом святих обмивали на кожному струмку.

У цей час я спав.

У цей час мені снилася вода з їх рук.

І посмішка зі сліз, що проходить повз тугу за спиною.

Я летів у міражі.

Я летів і забув провесну.

Що я обіцяв і тобі говорив перед сном.

Ти мене не буди.

Дуже сильно я щось втомився на землі.

А сама йди, продовжуй у лісі слухати багаття.